Людмила Івженко, Павло Андрійович Бездітко, Анна Черняєва, Олена Дорош, Юрій Караченцев, Юлія Боєва
{"title":"2型糖尿病:糖尿病警察新闻综述","authors":"Людмила Івженко, Павло Андрійович Бездітко, Анна Черняєва, Олена Дорош, Юрій Караченцев, Юлія Боєва","doi":"10.21856/j-pep.2023.2.03","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Актуальність Дисфункція мейбомієвих залоз (ДМЗ) – хронічна дифузна патологія мейбомієвих залоз, зазвичай характеризується обструкцією вивідних протоків і/або якісною/кількісною зміною секреції залоз. Однією з причин її виникнення може бути порушення іннервації мейбомієвих залоз внаслідок діабетичної полінейропатії. Метою дослідження є обґрунтування необхідності підвищення ефективності діагностики патології передньої поверхні ока у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною полінейропатією.\nМатеріали та методи. Стандартні методи офтальмологічного дослідження, тест Ширмера до та після 2 годин компресії повік, компресійний тест, мейбографія, IVAD, OPI, OSDI тести. У дослідженні приймали участь 72 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, що були розділені на 2 групи (1 група – 36 пацієнтів без діабетичної полінейропатії, 2 група – 36 пацієнтів з діабетичною полінейропатією). Контрольна група – 58 осіб без діабету.\nРезультати. Тест Ширмера у пацієнтів 2 групи (5,98 ± 0,35 мм) був зменшений в 2,3 рази у порівнянні з показником контрольної групи (13,92 ± 0,15 мм) (р<0,001). Проба Норна у пацієнтів 2 групи (4,47 ± 0,18 с) була нижче норми та у 2,1 разів менше, ніж у контрольній групі (9,49 ± 0,16 с) (р<0,001). Показник OPI-тесту у пацієнтів 2 групи був нижчим, ніж у групі контролю, в 1,9 рази (р<0,001). Дані мейбографії у пацієнтів 2 групи відповідали 4 ступеню тяжкості, а секреторна здатність залоз та якість секрету відповідала, в середньому, 3 ступеню і достовірно відрізнялась від такої у пацієнтів 1 та контрольної груп (0 ступінь).\nВисновки. Пацієнти з діабетичною периферичною полінейропатією мають більш тяжкі зміни очної поверхні, ніж пацієнти з цукровим діабетом без проявів цього ускладнення. Категорія пацієнтів з діабетичною периферичною полінейропатією потребує більш ретельного обстеження та своєчасного призначення адекватної терапії, спрямованої на профілактику та лікування дисфункції мейбомієвих залоз, хвороби сухого ока тощо.\n ","PeriodicalId":37370,"journal":{"name":"Problemi Endokrinnoi Patologii","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ: ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ПОВЕРХНІ ОКА У ХВОРИХ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ ДІАБЕТИЧНОЇ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ\",\"authors\":\"Людмила Івженко, Павло Андрійович Бездітко, Анна Черняєва, Олена Дорош, Юрій Караченцев, Юлія Боєва\",\"doi\":\"10.21856/j-pep.2023.2.03\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Актуальність Дисфункція мейбомієвих залоз (ДМЗ) – хронічна дифузна патологія мейбомієвих залоз, зазвичай характеризується обструкцією вивідних протоків і/або якісною/кількісною зміною секреції залоз. Однією з причин її виникнення може бути порушення іннервації мейбомієвих залоз внаслідок діабетичної полінейропатії. Метою дослідження є обґрунтування необхідності підвищення ефективності діагностики патології передньої поверхні ока у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною полінейропатією.\\nМатеріали та методи. Стандартні методи офтальмологічного дослідження, тест Ширмера до та після 2 годин компресії повік, компресійний тест, мейбографія, IVAD, OPI, OSDI тести. У дослідженні приймали участь 72 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, що були розділені на 2 групи (1 група – 36 пацієнтів без діабетичної полінейропатії, 2 група – 36 пацієнтів з діабетичною полінейропатією). Контрольна група – 58 осіб без діабету.\\nРезультати. Тест Ширмера у пацієнтів 2 групи (5,98 ± 0,35 мм) був зменшений в 2,3 рази у порівнянні з показником контрольної групи (13,92 ± 0,15 мм) (р<0,001). Проба Норна у пацієнтів 2 групи (4,47 ± 0,18 с) була нижче норми та у 2,1 разів менше, ніж у контрольній групі (9,49 ± 0,16 с) (р<0,001). Показник OPI-тесту у пацієнтів 2 групи був нижчим, ніж у групі контролю, в 1,9 рази (р<0,001). Дані мейбографії у пацієнтів 2 групи відповідали 4 ступеню тяжкості, а секреторна здатність залоз та якість секрету відповідала, в середньому, 3 ступеню і достовірно відрізнялась від такої у пацієнтів 1 та контрольної груп (0 ступінь).\\nВисновки. Пацієнти з діабетичною периферичною полінейропатією мають більш тяжкі зміни очної поверхні, ніж пацієнти з цукровим діабетом без проявів цього ускладнення. Категорія пацієнтів з діабетичною периферичною полінейропатією потребує більш ретельного обстеження та своєчасного призначення адекватної терапії, спрямованої на профілактику та лікування дисфункції мейбомієвих залоз, хвороби сухого ока тощо.\\n \",\"PeriodicalId\":37370,\"journal\":{\"name\":\"Problemi Endokrinnoi Patologii\",\"volume\":\" \",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-06-14\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Problemi Endokrinnoi Patologii\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.2.03\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"Q4\",\"JCRName\":\"Medicine\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Problemi Endokrinnoi Patologii","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.21856/j-pep.2023.2.03","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q4","JCRName":"Medicine","Score":null,"Total":0}
ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ: ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ПОВЕРХНІ ОКА У ХВОРИХ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ ДІАБЕТИЧНОЇ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ
Актуальність Дисфункція мейбомієвих залоз (ДМЗ) – хронічна дифузна патологія мейбомієвих залоз, зазвичай характеризується обструкцією вивідних протоків і/або якісною/кількісною зміною секреції залоз. Однією з причин її виникнення може бути порушення іннервації мейбомієвих залоз внаслідок діабетичної полінейропатії. Метою дослідження є обґрунтування необхідності підвищення ефективності діагностики патології передньої поверхні ока у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною полінейропатією.
Матеріали та методи. Стандартні методи офтальмологічного дослідження, тест Ширмера до та після 2 годин компресії повік, компресійний тест, мейбографія, IVAD, OPI, OSDI тести. У дослідженні приймали участь 72 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, що були розділені на 2 групи (1 група – 36 пацієнтів без діабетичної полінейропатії, 2 група – 36 пацієнтів з діабетичною полінейропатією). Контрольна група – 58 осіб без діабету.
Результати. Тест Ширмера у пацієнтів 2 групи (5,98 ± 0,35 мм) був зменшений в 2,3 рази у порівнянні з показником контрольної групи (13,92 ± 0,15 мм) (р<0,001). Проба Норна у пацієнтів 2 групи (4,47 ± 0,18 с) була нижче норми та у 2,1 разів менше, ніж у контрольній групі (9,49 ± 0,16 с) (р<0,001). Показник OPI-тесту у пацієнтів 2 групи був нижчим, ніж у групі контролю, в 1,9 рази (р<0,001). Дані мейбографії у пацієнтів 2 групи відповідали 4 ступеню тяжкості, а секреторна здатність залоз та якість секрету відповідала, в середньому, 3 ступеню і достовірно відрізнялась від такої у пацієнтів 1 та контрольної груп (0 ступінь).
Висновки. Пацієнти з діабетичною периферичною полінейропатією мають більш тяжкі зміни очної поверхні, ніж пацієнти з цукровим діабетом без проявів цього ускладнення. Категорія пацієнтів з діабетичною периферичною полінейропатією потребує більш ретельного обстеження та своєчасного призначення адекватної терапії, спрямованої на профілактику та лікування дисфункції мейбомієвих залоз, хвороби сухого ока тощо.