ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЧАСОВІДДАЛЕНОГО ПЕРШОТВОРУ ЯК ФАКТОР ДІАХРОННОЇ МНОЖИННОСТІ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ ТРАГЕДІЙ В. ШЕКСПІРА)

Статтю присвячено вивченню проблем перекладу першотворів, які пов’язані з їх віддаленістю у часі та просторі, що зумовлює різну перекладацьку інтерпретацію і, відповідно, передачу різного обсягу інформації у ретрансляціях. Метою статті є обґрунтування перекладацької інтерпретації часовіддаленого першотвору як фактору діахронної множинності перекладу. Об’єкт – перекладацька інтерпретація часовіддаленого першотвору, що спричиняє діахронну множинність перекладів. Предмет дослідження – аналіз чинників множинності інтерпретацій часовіддаленого першотвору у світлі інформаційної ентропії. Матеріалом дослідження слугувала трагедія В. Шекспіра “Romeo and Juliet” (1594 р.), яка є зразком англійської мови на межі XVI–XVII ст., а також її різночасові українські ретрансляції ХІХ–ХХІ ст. у виконанні П. Куліша (1901 р.), В. Мисика (1932 р.), А. Гозенпуда (1937 р.), І. Стешенко (1952 р.) та Ю. Андруховича (2016 р.), у яких перекладачі, по-різному сприймаючи вихідний текст, інтерпретують обсяг інформації, закодований автором першотвору. У статті постулюється, що перекладацька інтерпретація – це комплексна діяльність, що включає сприйняття, розуміння та відтворення певного обсягу інформації, вербалізованої мовними засобами. Відмінність у перекладацьких інтерпретаціях і різноманіття ретрансляцій пояснюється різними об’єктивними та суб’єктивними екстралінгвальними чинниками, які впливають на процес і результат повторного перекладу у випадках інформаційної ентропії. Високий ступінь інформаційної невизначеності ентропійних контекстів зумовлює різні перекладацькі інтерпретації, оскільки перекладачі у своїх ретрансляціях по-різному передають той обсяг інформації, який закодовано автором першотвору, по-різному сприймаючи вихідний текст.