СТИЛІСТИЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ПОБУДОВИ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ У ЗВУКОРЕЖИСУРІ ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ

Особливості мистецтва джазу спричиняють суттєві відмінності у звукорежисурі джазової музики загалом та побудові віртуального простору зокрема. Для аналізу віртуального простору у звукорежисурі диференційовано поняття звучання музики в первинному звуковому полі, яке розглядається як сукупність усіх нюансів композиторського та виконавського задуму, та звучання музики у вторинному звуковому полі, під яким розуміється сукупність нюансів утілення композиції у віртуальному звуковому просторі. Специфіка джазу зумовлює визначені особливості створюваного віртуального звукового простору, серед яких виокремлюються: «близький звук», пов’язаний із традиційним простором джазового виконавства; загалом вужчий динамічний діапазон, зумовлений акустичною незбалансованістю більшості джазових складів. У статті обґрунтовуються особливості звукорежисури основних музичних інструментів і голосів у джазовій музиці, як-от: рояль (акцентована ударна природа звуковидобування, шуми демпферів і молоточків); ударна установка (помірне використання динамічної обробки, природність спектральних складників барабанів, розташування великого барабана на невеликому віддаленні за планом); контрабас (акцентованість виконавських призвуків та шумів, розташування на передньому плані); вокал (підкреслення верхнього частотного діапазону, близьке розташування за планом й активне використання пізніх ревербераційних відображень); дерев’яні духові інструменти (близьке розташування за планом зі збереженням стуку клапанів, дихання виконавця та звуку повітряного потоку); мідні духові інструменти (розташування у віртуальному аудіопросторі на значному віддаленні від слухача, що відрізняє мідні духові від інших інструментів у джазі до початку ХХІ століття). Робиться висновок про те, що звукорежисура джазової музики стилістично зумовлена та визначається також історичним періодом, школою звукорежисури або звукозапису, особливостями творчості окремого звукорежисера.