ВЕРБАЛІЗАЦІЯ МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ FACEBOOK І TWITTER

У статті розглянуто особливості вербалізації маніпулятивних стратегій і тактик, які використовуються у мережах Facebook і Twitter. Актуальність започаткованої наукової розвідки визначається, перш за все, сучасною дослідницькою парадигмою лінгвістики, яка акцентує особливу увагу на витлумаченні масової комунікації як лінгвістичного, так і як психологічного явища. Основним викликом у цьому контексті є недостатнє вивчення специфічних особливостей виявлення маніпулятивного потенціалу в дискурсі соціальних мереж. Мета статті полягає у виявленні, систематизуванні та аналізі провідних стратегій і тактик мовного маніпулювання та засобів їх реалізації у соціальних мережах Twitter і Facebook, які впродовж останніх десятиліть займають провідні позиції серед комунікативних платформ у світі. Об’єктом дослідження є процес функціонування стратегій і тактик мовного впливу, які використовуються у дискурсах досліджуваних мереж, а предметом – лінгвістичні засоби реалізації цих стратегій і тактик. Матеріалом дослідження слугувало 365 текстових фрагментів різного змісту, таких як записи в хроніках користувачів, коментарі, відповіді, репости, ретвіти, інформація за хештегами та ключовими словами, публікації зі спільнот, вилучених з текстів мереж Twitter і Facebook засобами суцільної вибірки. Як показали результати проведеного лінгвістичного аналізу, у соціальних мережах Twitter і Facebook автори повідомлень використовують у своїх дописах маніпулятивні стратегії різного типу, серед яких, як домінанті, виокремлюємо стратегії переконання, позитиву, викривлення/спотворення інформації, агітації, самопрезентації, ідентифікації та дискредитації. Для реалізації цих стратегій мовної сугестії адресанти послуговуються численними тактиками, а саме: підвищення значущості співрозмовника, вихваляння, екземпліфікація, самопросування, солідаризація із співрозмовником, вуалізація, переакцентування, «сяючі узагальнення», навішування ярликів, посилання на авторитет, опис позитивної перспективи, гіперболізація, апеляція до почуттів, гра в простонародність, критика, звинувачення, образа, погроза, створення опозиції «свій-чужий», заклик та обіцянка.