ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ СТИЛЬ ТА ПАРАМЕТРИ ЙОГО АНАЛІЗУ

У статті розглянуто наукові праці, що досліджують індивідуальний перекладацький стиль, можливості його аналізу та опису. Проаналізовано зв’язок індивідуального стилю й особистості перекладача. Розглянуто етичну проблему «видимості» й «невидимості» в контексті існування визначальних рис стилю перекладачів. Стаття містить критичний огляд визначень індивідуального стилю, запропонованого українськими й іноземними науковцями. Виокремлено два підходи до розуміння сутності поняття індивідуального стилю перекладачів залежно від уваги до відтворення творчої манери автора оригіналу. Перший підхід полягає у розумінні індивідуального перекладацького стилю як набору засобів і прийомів вирішення конкретних перекладацьких проблем відтворення елементів першотвору. У межах другого підходу в індивідуальному стилі вбачають унікальний стиль мовної та перекладацької поведінки, що не співвідноситься з оригіналом, не є результатом відмінностей між мовами та є повторюваним в інших працях перекладача. Обговорено позитивні результати та проблеми обох підходів. У статті наведено огляд праць, що зосереджуються на дослідженні індивідуальних рис мовлення перекладачів (безвідносно до стилістики оригіналу), а також індивідуального робочого стилю перекладачів (глобального і локального). Обґрунтовано ширші можливості другого підходу до розуміння індивідуального перекладацького стилю, оскільки більш комплексна методологія та обширний матеріал, застосовуваний в межах цього підходу, дають змогу потенційно визначити й проаналізувати джерела мотивації, когнітивні механізми й ті екстралінгвістичні чинники, які прямо чи опосередковано чинять вплив на формування перекладацької поведінки. Стаття містить висновок про невирішені питання обох підходів, а саме незацікавленість в особистісних аспектах формування перекладацької поведінки (для першого підходу), труднощі з виокремленням тих мовних звичок, які притаманні тільки перекладачеві і не відображають стилістику оригіналу, а також підтвердження припущень про джерела мотивації та позамовні чинники, що впливають на індивідуальний стиль.