Виховний потенціал фортепіанної творчості Василя Барвінського

Стаття присвячена окресленню основних напрямів виховних впливів фортепіанної спадщини Василя Барвінського – видатного українського митця першої половини та середини ХХ століття. Його багатогранна творча і громадська діяльність відіграла важливу роль у професійному музичному житті тогочасної Галичини. У дослідженні з’ясовано, що фортепіанна творчість композитора, в якій поєднуються як найпростіші мініатюри, так і набагато складніші твори (зокрема Соната, «Українська сюїта», цикл «Любов», Концерт для фортепіано з оркестром), упевнено повертається до репертуару музикантів не лише Заходу України, як це було наприкінці минулого століття. До виконання музики В. Барвінського активно долучаються численні професійні піаністи, які працюють, зокрема, за межами України. Його композиторська спадщина стала невід’ємним складником української фортепіанної школи. Авторкою доведено, що творчість В. Барвінського завжди осмислена та ретельно спланована, тому в класі музичного інструмента (фортепіано) дозволить сформувати чітку громадянську позицію молодого покоління, виплекати його любов до національного мистецтва: народного і професійного. Підкреслено, що творча спадщина В. Барвінського виховує вишуканий музичний смак, інтерес до пізнання музично-художніх систем різних епох та насамперед стилістичних новацій у музиці ХХ століття. Певна витриманість музично-мовних ознак фортепіанних творів митця сприяє вихованню самостійності творчого мислення в умовах опанування основних властивостей стилю В. Барвінського на матеріалі доступних на конкретному етапі інструментального навчання творів композитора. Вишукані, майстерні композиції митця різного рівня складності потребують і відповідно мотивують виконавське зростання музиканта.