ОСОБЛИВОСТІ АНАБОЛІЧНО-КАТАБОЛІЧНОГО БАЛАНСУ ПУРИНІВ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ З РІЗНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ ФЕНОТИПОМ

Мета роботи: дослідження особливостей продукції та екскреції сечової кислоти (СК) у взаємозв’язку з показниками композиції тіла та ліпідного спектру у хворих на цукровий діабет 2 типу чоловічої та жіночої статі з фенотипами ожиріння та без ожиріння. Результати. Обстежених 150 пацієнтів з ЦД 2 типу (88 чоловіків, 62 жінки), окремо чоловіків і жінок, розділено на 2 групи за ступенем ожиріння: 1) без ожиріння (ІМТ<30 кг/м2; n=61); 2) з ожирінням різного ступеня (ІМТ≥30 кг/м2; n=89). У пацієнтів з фенотипом ожиріння зафіксовано вищий рівень урикемії, меншу фракційну екскрецію уратів, вищу активність ферменту реутилізації пуринів – гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (ГГФРТ), вищі рівні секреції інсуліну, на тлі зниження екскреції СК. Розподіл пацієнтів на групи за рівнем вісцерального жиру (ВЖ) показав, що фенотип абдомінального ожиріння (ВЖ>12 од.) сприяв підвищенню рівня СК у жінок з високим рівнем ВЖ та в обох групах чоловіків, вірогідно, під впливом вищих рівнів інсуліну та зниження фракційної екскреції уратів. Висновки. Гіперпродукція сечової кислоти у осіб з різним фенотипом може мати різне підґрунтя: якщо при ожирінні переважають анаболічні процеси з накопиченням загального та вісцерального жиру, посиленням ліпогенезу та синтезу пуринів, то при фенотипі без ожиріння превалюють катаболічні шляхи, що зумовлюють ліполіз, деградацію пуринів з утворенням кінцевого продукту – сечової кислоти.