СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ І МОВНА ОСВІТА У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Сучасний освітній процес неможливо уявити без педагога як носія і передавача основних знань, як особистості, що здійснює вагомий вплив на формування світоглядної позиції молоді, на її ставлення до себе, до оточуючих людей та світу. У статті акцентовано увагу на деяких проблемах мовної культури у підготовці майбутніх фахівців, адже комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі – в процесі мовного спілкування. Обґрунтовано значущість невербальних засобів спілкування як складника мовленнєвої культури особистості для процесу комунікації, підкреслено необхідність використання мовцем цих засобів для більшої переконливості мовлення і позитивного його впливу на співрозмовника. Для соціально компетентного фахівця специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування; жести, що свідчать про чесність, відкритість, доброзичливість людини; посмішка, яка є невід’ємним елементом публічної самопрезентації. Наголошено на тому, що соціально компетентний фахівець, який дотримується загальноприйнятих норм і користується всіма формами і засобами спілкування, легко вступає в контакт з іншими людьми, виходячи при цьому з позитивних комунікативних установок. Визначено сформованість соціальної компетентності студентів за комунікативнодіяльнісним критерієм. Звернено увагу на розвиток мовленнєвих, риторичних і полемічних умінь майбутніх педагогів. Розроблено серію тестових завдань, які дали змогу оцінити сформованість у студентів мовленнєвих умінь. Визначено рівні точності мовлення поязаних з дотриманням лексичних і стилістичних норм; рівні сформованості риторичних умінь майбутніх фахівців; рівні сформованості полемічних умінь: уміння аргументовано доводити свою позицію, демонструючи високий рівень техніки ведення дискусії, вміння спростовувати аргументи опонентів, дотримуючись правил ведення полеміки, уміння ставити запитання і відповідати.