Класифікація порушень функції кишечника у військовослужбовців в умовах бойових дій як таргет-вказівник напрямків роботи сімейного лікаря

Обґрунтування. Існують різноманітні причини порушень функції кишечника, що можуть розвинутись у військовослужбовців в умовах бойових дій. Розуміння того, що симптоми дисфункції кишечника можуть бути обумовлені не тільки функціональними розладами, як, наприклад, синдром подразненого кишечника, дозволить пришвидшити діагностику та своєчасно надавати необхідну допомогу військовослужбовцю, зменшувати період його непрацездатності. Мета: розробити класифікацію порушень кишечника у військовослужбовців комбатантів. Матеріали та методи: системного аналізу (системно-історичний, системно-структурний), епідеміологічний, бібліосемантичний, узагальнення, прогностичний. Результати та обговорення. Неможливо застосувати в умовах бойових дій класифікаційні та діагностичні підходи ведення пацієнта з функціональними кишковими розладами, прийняті в гастроентерології для цивільних осіб у мирний час, коли доступ до діагностики та лікування фактично є нелімітованим. Крім того, деякі причини такого порушення при розгортанні військ можуть бути вельми специфічними та взагалі не розглядаються в мирній клінічній практиці, що спонукало авторів до розробки етіологічної класифікації порушень функції кишечника саме у військовослужбовців комбатантів. Така класифікація фіксує увагу на проблемах, з якими може стикнутись сімейний лікар під час надання медичної допомоги пацієнтам з діареєю, закрепом, метеоризмом та спазмами/ вісцеральною гіперреактивністю та не зводиться до проблем функціональних кишкових розладів, як порушень взаємодії між мозком та кишечником. Висновки. На підставі запропонованої класифікації доцільно підготувати інформаційні матеріали для лікарів із роз’ясненням рівня надання медичної допомоги, кадрового ресурсу, нефармакологічних та фармакологічних заходів по профілактиці/лікуванню основних порушень функції кишечнику, що можуть виникнути в бойових умовах, зокрема із визначенням ролі відповідального самолікування у випадках, де це є доцільним.