Особливості характеристик дизадаптації у військовослужбовців після перебування в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності

Вступ. В умовах повномасштабного вторгнення рф в Україні, актуальною проблемою є більш детальне дослідження особливостей характеристик дизадаптації та впливу екстремальних умов діяльності на функціональний стан військовослужбовців. Численні наукові дослідження з питань прогнозування адаптаційних реакцій військовослужбовців до умов служби вказують на те, що велика частина з них успішно пристосовується. Однак у певної категорії осіб спостерігаються труднощі адаптації, які можуть маніфестуватися у формі збільшеного нервового напруження або, у важких випадках, можуть призводити до розвитку психопатологічних станів. Тому зараз вкрай важливим і складним завданням є пошук нових надійних маркерів для визначення ступеня дизадаптації військовослужбовців в умовах бойових зіткнень. Мета. Виявлення та оцінювання найбільш інформативних маркерів дизадаптації військовослужбовців, які перебували в зоні збройного конфлікту різної інтенсивності. Матеріали та методи. Досліджено 2 групи: група І (100 військовослужбовців-чоловіків 25-40 років, які перебували на лікуванні в госпітальних умовах після участі в АТО у 2016 році) та ІІ група (150 військовослужбовців – чоловіків 25-40 років, які перебували на лікуванні в госпітальних умовах після участі в умовах широкомасштабного збройного конфлікту у 2022 році). Для аналізу впливу бойових умов на функціональний стан військових у дослідженні було використано спеціально розроблений опитувальник «Удосконалена методологія психофізіологічної оцінки впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців». Статистичний аналіз даних було проведено з залученням методів параметричної (t-критерій Стьюдента) статистики, кластерного та факторного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 6.0 та 12.0. Результати. Оскільки термін перебування в зоні бойових дій (БД) за показником ексцесу є неоднорідним, досліджувані групи були розділені на три підгрупи: 1 – термін перебування в зоні БД до 3-х місяців, 2 - термін перебування в зоні БД від 3-х до 6-ти місяців, і 3 – термін перебування в зоні БД був більшим пів року: І1 – 45 осіб, І2 – 32 осіб, І3 – 23 осіб, ІІ1 – 50 осіб, ІІ2 – 50 осіб, ІІ3 – 50 осіб. В подальшому аналізі проводилось дослідження на виділених підгрупах. Для детального аналізу певних характеристик основних шкал були виділені інформативні питання, чутливі до рівня дизадаптації військовослужбовців. Висновки. Встановлено, що на початку збройного конфлікту у 2015-2016 роках характерним було істотне (p<0,001)превалювання у них фізіологічного напруження, ухилення, зниження життєстійкості на фоні майже однакового рівня показників вторгнення та наявних ситуацій при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з впливом інформаційного чинника у порівнянні з даними, отриманими у 2022-2023 роках, що може бути обумовлено меншою психологічною готовністю до участі в бойових діях. При дослідженні військовослужбовців у 2015-2016 роках спостерігалось лише достовірне покращення показника «Ухилення» після 6-го місяця перебування в зоні БД у порівнянні з характеристиками цього параметру протягом 3-6 місяця. Виділено інформативні характеристики, які чутливі до рівня дизадаптації військовослужбовців в умовах широкомасштабного збройного конфлікту: фактор очікування позитивного результату (p<0,007); фактор впевненості у майбутньому (p<0,02); відчуття бездіяльності при наявності великої кількості проблем (р<0,05). В умовах повномасштабного вторгнення рф на відміну від представників групи І, де життєстійкість різко погіршувалась протягом 6-ти місяців перебування в зоні БД відмічено достовірне покращення показника «Життєстійкості» після 6-ти місячного терміну перебування в зоні БД у порівнянні з початковим її рівнем протягом перших 3-х місяців, що може бути обумовлено адаптацією вольових можливостей військовослужбовця до подолання виниклих проблем, що знизило темп подальшого погіршення цієї впевненості, формуванням порогу звикання до подолання труднощів, вірою у перемогу. Такий феномен може бути обумовлений здатністю витримувати стреси і відновлюватися в складних обставинах, тобто резилентністю, результатом якої є позитивна адаптація до травматичних подій та усвідомлення нових можливостей, які з’явилися у людини завдяки психотравмі.