ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

У статті проаналізовано нормативно-правову базу функціонування закладів освіти в Україні, зокрема в частині управління фінансовим забезпеченням та сприяння фінансовій автономії. Охарактеризовано механізм державного управління фінансового забезпечення освіти, що включає не лише центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Проаналізовано джерела фінансування закладів загальної середньої освіти відповідно до Закону України “Про середню освіту”. Визначено ключові джерела фінансування закладів освіти, що будуть ефективними, якщо кошти, призначені державою на фінансування освіти, виділятимуться стабільно, об’єктивно, пропорційно та в достатніх обсягах. Моніторинг динаміки обсягів видатків зведеного бюджету України на освіту за 2015-2020 роки свідчить про те, що у структурі видатків бюджету за рівнями освіти найбільшу частку у видатках мали витрати на заклади загальної середньої освіти – 42,4-48,3%. Вивчення концептуальних засад фінансового забезпечення сфери освіти в Україні є фактом того, що для вирішення проблем цієї сфери має бути сформована система дієвих заходів, орієнтованих на забезпечення її ефективного розвитку. Пріоритетним завданням, має стати належне фінансове забезпечення освіти через оптимізацію бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку. Фінансове забезпечення закладів освіти в Україні в основному здійснюється за рахунок коштів бюджетів різного рівнів, незважаючи на підвищення ролі позабюджетних джерел в останнє десятиліття. Проведено дослідження іноземного досвіду управління фінансовим забезпеченням закладів освіти на прикладі таких країн, як Китай, США, Великобританія, Франція, Японія, Польща тощо. Виявлено, що оцінювання ефективності управління фінансовим забезпеченням є обов’язковою частиною діяльності закладу освіти. Планування діяльності та розвиток рівня закладу освіту не можливі без аналізу управлінських процесів. Оцінка фінансового управління базується на описових, прогнозово-передбачуваних та нормативних моделях. Для стабілізації фінансового становища українських закладів освіти запропоновано оптимізувати фінансово-господарську діяльність шляхом: збільшення добровільних пожертв та внесків розробити та провести кампанію залучення некомерційних організацій у місті; розширення автономії закладів освіти, що дозволить зменшити бюрократичні процедури отримання фінансування, дозволить заробляти безпосередньо закладу освіти та допоможе проводити більш ефективне фінансове планування; доопрацювання законодавства у галузі фінансування закладів освіти; активно готуватися до участі в громадському бюджеті. Це дозволить покращити процес фінансової діяльності закладу освіти та отримати додаткові позабюджетні джерела фінансування. Нова фаза економічного розвитку вимагає змін у державному управлінні, гнучких організаційних формах, переходу від прямих адміністративних до непрямих методів управління шляхом ефективного бюджетного фінансування шкільної освіти, орієнтованого на досягнення поставлених завдань з урахуванням особливостей навчання, диференціація витрат на реалізацію освітніх програм для регіонів та напрямів підготовки кадрів.