У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ ЛЮБОВІ (ЛІРИКА МАРІЇ ВАЙНО)

Марія Вайно – відома майстриня сучасної новели («Шкіци на одвірках» (2011), «Станіславські фрески» (2012), романів у новелах («Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету»(2001), «Пасіонарія» (2012), «Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах» (2020), «Редакторка» (2022), кіносценаріїв («Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» (2000 та ін.), посібника «Сценарна майстерність» (2015), всього двадцять видань). Власне, за найкращі із них письменниця була удостоєна звання лауреатки міської та обласної премій в галузі літератури, відповідно, імені Івана Франка та імені Василя Стефаника, Всеукраїнської – імені Григора Тютюнника, двічі лауреатки Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» в номінаціях «кіносценарій» і «проза». Та починала свою творчість із лірики. Мета статті: оскільки на сьогодні відсутнє синтезоване осмислення поезій авторки (за винятком окремих відгуків на першу чи другу збірку (скажімо, Є.Барана, Р.Михайловського та здебільшого інформативного плану повідомлення про презентації в місцевій періодиці), то доцільно проаналізувати поетичні книги Марії Вайно «Терпкість» (1992), «Нитка Аріадни» (1999) та «Ужгородський цикл» (2018), простеживши динаміку емоційного світу ліричної героїні від початку творчості авторки, що припадає на останнє десятиліття ХХ віку, до кінця другого десятиліття ХХІ століття. Методи дослідження: конкретно-історичний, герменевтичний, а також рецептивної естетики. Наукова новизна: вперше в літературознавчій науці синтезовано осмислено внутрішній світ ліричної героїні, рух її почувань, мотивну та образну сферу лірики Марії Вайно. Практичне значення статті полягає у тому, що її результати можуть бути використані під час дослідження загалом творчості Марії Вайно як початку літературного шляху та типологічного зіставлення з доробком інших творців лірики чи із прозовим набутком авторки.