І. В. Шкварковський, Олександр Москалюк, І. М. Козловська
{"title":"Профілактика та лікування панкреатиту після ендоскопічних втручань на жовчовивідних протоках","authors":"І. В. Шкварковський, Олександр Москалюк, І. М. Козловська","doi":"10.11603/2414-4533.2023.2.13994","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета роботи: верифікація механізмів і факторів розвитку панкреатиту після ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії та узагальнення заходів, які вживаються для запобігання та лікування цього ускладнення. Матеріали і методи. За результатами лікування 1214 хворих проведено детальний аналіз структури нозологічних одиниць, які найчастіше призводять до розвитку механічної жовтяниці. У групу спостереження увійшли 481 особа чоловічої та 733 – жіночої статі, вік пацієнтів коливався від 21 до 87 років і в середньому становив 63,5 року. Середня тривалість існування жовтяниці на догоспітальному етапі становила 23,9 доби. Загальна кількість ускладнень, що мали місце під час втручання або в післяопераційному періоді, становила 68 спостережень (5,61 %). Спроби ендоскопічної корекції жовтяниці виявилися невдалими у 26 хворих (2,14 %), що було зумовлено деформацією постбульбарного відділу ДПК на фоні інвазії новоутворень підшлункової залози або перенесеними в анамнезі резекціями шлунка за Більрот-2. Результати досліджень та їх обговорення. Визначено роль та місце можливих факторів розвитку пост-EРХПГ панкреатиту. Вивчено причини розвитку інтра- та пост-EРХПГ ускладнень. Акцент зроблено на пошуку шляхів запобігання розвитку пост-ЕРХПГ панкреатиту. Лікувальна тактика ведення пацієнтів з пост-ЕРХПГ панкреатитами побудована з урахуванням рекомендацій Європейського товариства ендоскопістів. Слід зауважити, що остаточно не сформульовано алгоритм ведення пацієнтів, в яких у ході операційного втручання виникли технічні передумови розвитку пост-ЕРХПГ панкреатиту. Накопичений у літературі досвід медикаментозної профілактики не у всіх випадках забезпечує сприятливий перебіг післяопераційного періоду, передусім це стосується пацієнтів груп високого ризику, в яких ми спостерігаємо тяжкий перебіг з несприятливим результатом. Незважаючи на визнану ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, у 2 % хворих спостерігається розвиток тяжкого пост-EРХПГ панкреатиту.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"120 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2023.2.13994","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Профілактика та лікування панкреатиту після ендоскопічних втручань на жовчовивідних протоках
Мета роботи: верифікація механізмів і факторів розвитку панкреатиту після ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії та узагальнення заходів, які вживаються для запобігання та лікування цього ускладнення. Матеріали і методи. За результатами лікування 1214 хворих проведено детальний аналіз структури нозологічних одиниць, які найчастіше призводять до розвитку механічної жовтяниці. У групу спостереження увійшли 481 особа чоловічої та 733 – жіночої статі, вік пацієнтів коливався від 21 до 87 років і в середньому становив 63,5 року. Середня тривалість існування жовтяниці на догоспітальному етапі становила 23,9 доби. Загальна кількість ускладнень, що мали місце під час втручання або в післяопераційному періоді, становила 68 спостережень (5,61 %). Спроби ендоскопічної корекції жовтяниці виявилися невдалими у 26 хворих (2,14 %), що було зумовлено деформацією постбульбарного відділу ДПК на фоні інвазії новоутворень підшлункової залози або перенесеними в анамнезі резекціями шлунка за Більрот-2. Результати досліджень та їх обговорення. Визначено роль та місце можливих факторів розвитку пост-EРХПГ панкреатиту. Вивчено причини розвитку інтра- та пост-EРХПГ ускладнень. Акцент зроблено на пошуку шляхів запобігання розвитку пост-ЕРХПГ панкреатиту. Лікувальна тактика ведення пацієнтів з пост-ЕРХПГ панкреатитами побудована з урахуванням рекомендацій Європейського товариства ендоскопістів. Слід зауважити, що остаточно не сформульовано алгоритм ведення пацієнтів, в яких у ході операційного втручання виникли технічні передумови розвитку пост-ЕРХПГ панкреатиту. Накопичений у літературі досвід медикаментозної профілактики не у всіх випадках забезпечує сприятливий перебіг післяопераційного періоду, передусім це стосується пацієнтів груп високого ризику, в яких ми спостерігаємо тяжкий перебіг з несприятливим результатом. Незважаючи на визнану ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, у 2 % хворих спостерігається розвиток тяжкого пост-EРХПГ панкреатиту.