ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ БІЛОЇ ПЛЯМИСТОСТІ СУНИЦІ САДОВОЇ В УМОВАХ СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Подано результати дослідження з вивчення біоекологічних особливостей розвитку білої плямистості суниці садової Ramularia tulasnei Sacc. Максимальний розвиток хвороби виявлено в липні. Площа некротичних плям на листкових пластинках рослин залежно від ступеня ураженості становила від 5,7 до 27,8 %. Це призводило до загального ослаблення кущів та зниження врожайності в поточному і наступних роках та погіршення якості ягід, що зумовлювало відмирання 25–28 % асимілюючої поверхні листя суниці та зниження врожаю до 22–25 %. Установлено, що наприкінці квітня – на початку травня з’являлися характерні для хвороби плями від 0,7 до 8,2 мм у діаметрі, на яких через 7–10 діб утворювався білий або злегка бурий наліт конідіального спороношення. Інкубаційний період тривав від 8–14 діб. Оптимальними температурами для розвитку хвороби були +20 – +24 С та середньодобова вологість повітря 75–80 %. У період вегетації патоген поширювався конідіями. Знання біоекологічних особливостей розвитку хвороби дає змогу для планування та ефективного проведення захисних заходів з обмеження поширеності та розвитку білої плямистості суниці садової. Для захисту високосприйнятливих до хвороби сортів суниці садової необхідно застосовувати селекційно-генетичні, агротехнічні заходи та використовувати біофунгіциди: фітоспорін з нормою витрати 1 кг/га і фітодоктор 2 кг/га. Для промислових та приватних господарств східної частини Лісостепу України доцільно використовувати сорти Роксана і Присвята з підвищеною стійкістю до плямистостей суниці садової та новітні фунгіциди: Топаз 10% к.е. (0,3 л/га); Хорус 75% в.г. (0,7 кг/га). Перше обприскування у фазу відростання молодих листків, друге у фазу висування квітконосів.