{"title":"Адаптивний підхід до наставництва у вищій школі в умовах воєнного стану","authors":"Ольга Єрьоменко","doi":"10.33296/2707-0255-16(31)-02","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі організації педагогічного наставництва у закладі вищої освіти в умовах воєнного стану. Війна є стресором високої інтенсивності, і перебування в стані постійного стресу призводить до дезорганізації та дезадаптації студентів до швидкоплинних змін освітнього середовища. Саме тому в статті розглянута проблема наставництва в ракурсі адаптивного підходу. \nВисвітлено сутність таких понять як «наставництво», «менторство», «фасилітація», «коучинг», «тьюторство», відстежено їх різницю та особливості впливу на студентську молодь. З’ясовано, що менторство застосовують під час запиту на допомогу для досягнення індивідуального зростання студентів; супервізія є засобом організації професійної освіти педагогів, підвищення якості їх фахової діяльності; коучинг є інструментом роботи над самодисципліною та самоорганізацією студента; тьюторство визначено технологією управління студентом власною освітньою траєкторією; фасилітація є підтримкою позитивної групової динаміки в розвитку конкурентоспроможності студента. Визначено взаємозв’язок фасилітативної діяльності з такими адаптивним принципами управління як принцип діалогічної взаємодії, принцип спрямованої самоорганізації, принцип відкритості, принцип резонансу. \nВиявлено такі етапи наставництва: підготовка, переговори, сприяння розвитку, завершення; модель наставництва – «Реляційно-Етично-Афективно-Діалогічне», що спрямована на розвиток етичного лідерства студентів. Шляхами мотивованої наставницької діяльності визначено залучення студентів до активного наставництва та волонтерства. За умов війни організація онлайн-наставництва стає дієвою компенсацією живої комунікації, забезпечує зворотний зв’язок зі студентами, налагоджує баланс між усіма учасниками освітнього процесу та розширює можливості свідомого спрямування студентів до самоорганізації. \nАвтором сформульовано власний погляд на наставництво з позицій адаптивного підходу, де наставника у закладі вищої освіти розглядаємо як «агента адаптації», який допомагає кожному студенту пристосуватися до вимог освітнього процесу.","PeriodicalId":257848,"journal":{"name":"Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-08-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33296/2707-0255-16(31)-02","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Адаптивний підхід до наставництва у вищій школі в умовах воєнного стану
Стаття присвячена проблемі організації педагогічного наставництва у закладі вищої освіти в умовах воєнного стану. Війна є стресором високої інтенсивності, і перебування в стані постійного стресу призводить до дезорганізації та дезадаптації студентів до швидкоплинних змін освітнього середовища. Саме тому в статті розглянута проблема наставництва в ракурсі адаптивного підходу.
Висвітлено сутність таких понять як «наставництво», «менторство», «фасилітація», «коучинг», «тьюторство», відстежено їх різницю та особливості впливу на студентську молодь. З’ясовано, що менторство застосовують під час запиту на допомогу для досягнення індивідуального зростання студентів; супервізія є засобом організації професійної освіти педагогів, підвищення якості їх фахової діяльності; коучинг є інструментом роботи над самодисципліною та самоорганізацією студента; тьюторство визначено технологією управління студентом власною освітньою траєкторією; фасилітація є підтримкою позитивної групової динаміки в розвитку конкурентоспроможності студента. Визначено взаємозв’язок фасилітативної діяльності з такими адаптивним принципами управління як принцип діалогічної взаємодії, принцип спрямованої самоорганізації, принцип відкритості, принцип резонансу.
Виявлено такі етапи наставництва: підготовка, переговори, сприяння розвитку, завершення; модель наставництва – «Реляційно-Етично-Афективно-Діалогічне», що спрямована на розвиток етичного лідерства студентів. Шляхами мотивованої наставницької діяльності визначено залучення студентів до активного наставництва та волонтерства. За умов війни організація онлайн-наставництва стає дієвою компенсацією живої комунікації, забезпечує зворотний зв’язок зі студентами, налагоджує баланс між усіма учасниками освітнього процесу та розширює можливості свідомого спрямування студентів до самоорганізації.
Автором сформульовано власний погляд на наставництво з позицій адаптивного підходу, де наставника у закладі вищої освіти розглядаємо як «агента адаптації», який допомагає кожному студенту пристосуватися до вимог освітнього процесу.