ОЦІНКА ПОЛОЖЕННЯ ПІД'ЯЗИКОВОЇ КІСТКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИСТАЛЬНИМ ПРИКУСОМ ПРИ НОРМАЛЬНІЙ ТА ПОРУШЕНІЙ ФУНКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Вступ. Дистальний прикус (ДП) є однією з найпоширеніших проблем в ортодонтичній практиці, що характеризується ретропозицією нижньої щелепи стосовно верхньої або недостатньо розвинутою нижньою щелепою та / або верхньощелепною протрузією. Це викликає естетичні, функціональні та психологічні проблеми різної інтенсивності. Під'язикова кістка та її зв'язок з порушенням функції зовнішнього дихання у пацієнтів з дистальною оклюзією були інтригуючим предметом протягом багатьох років. Мета роботи. Оцінка кореляції між положенням під’язикової кістки та порушенням функції зовнішнього дихання у пацієнтів з дистальною оклюзією. Методи дослідження. Нами було обстежено 231 дітей віком від 7 до 13 років у періоді змінного дистального прикусу, на піку зростання нижньої щелепи (CS3 і CS4 – Пубертальні стадії), коли ортодонтичне лікування функціональними апаратами є найбільш ефективним. Обстежені пацієнти були поділені на дві групи дослідження: до І групи увійшли 132 дітей з ІІ класом І підкласом, до ІІ групи – 99 дітей з ІІ класом ІІ підкласом за Енглем. Цефалометричний аналіз оцінки положення під’язикової кістки за методом Біббі, Престоном і Кумаром, аналіз положення щелеп та дихальних шляхів методом Макнамари. Результати дослідження. Нами не виявлено кореляції між носоглотковою частиною дихальних шляхів та положенням під'язикової кістки при нормальній функції носового дихання. В той же час зміни положення під’язикової кістки значно впливають на об’єм ротоглотки та гортаноглотки при різних типах дистальної оклюзії. Висновки. З метою визначення ефективності ортодонтичного лікування дистального прикусу необхідне проводити дослідження положення під’язикової кістки до та після проведеного лікування з метою визначення його ефективності.