“FOREIGN DIALOGUES” IN THE LITERARY SEMIOSPHERE OF P. KAPELHORODSKYI AND O. DOSVITNIIT

У статті розглянуто моделі культурного діалогу, репрезентовані в українській белетризованій прозі початку ХХ ст. За об’єкт наукового аналізу вибрано тексти з інонаціональним матеріалом: повісті «Аш хаду» П. Капельгородського, «Алай» і «Гюлле» О. Досвітнього. Увага фокусується на особливому національному складі мислення героїв, стійких проявах волі до життя і свободи, традиційних морально-етичних цінностях. Доводиться, що культура, життя і побут народів екзотичного Сходу як об’єкт художнього зображення, психологічно переконливе відтворення індивідуального в людині й у кожному окремому етносі притаманні творам українських письменників, сторінки біографії яких пов’язані з незвіданими та маловідомими районами Російської імперії. Аналіз іманентної текстової структури повістей П. Капельгородського «Аш хаду», О. Досвітнього «Алай» і «Гюлле», у яких представлена художня візія східної «картини світу», дає можливість зробити висновки щодо формоі змістоформувальних складників культурної та інонаціональної самоідентифікації.