М. Ю. Яковлев, Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва, О. Д. Чуйков, Р. Т. Шмагало, О. В. Чепелюк
{"title":"ҐЕНЕЗА ТА СТАНОВЛЕННЯ ПРОЄКТНОЇ МОВИ ВІЗУАЛЬНИХ ОБРАЗІВ ТА КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК У КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ","authors":"М. Ю. Яковлев, Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва, О. Д. Чуйков, Р. Т. Шмагало, О. В. Чепелюк","doi":"10.30857/2617-0272.2023.1.9","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Метою роботи є дослідження історичного розвитку художньо-графічної мови та візуального сприйняття образів при передачі інформаційних посилань від предків нащадкам, що у сучасному суспільстві стає підґрунтям для формування гармонійної цілісності української візуальної культури. \nМетодологія. Робота ґрунтується на використанні історико-культурологічного, компаративного, герменевтичного методів, а також методології системного підходу, який дозволяє розглянути візуальні комунікації як цілісне поле взаємодії людини та середовища у контексті здобутків українського мистецтва. \nРезультати. У дослідженні представлено динаміку розвитку та систематизовано історико-культурний мистецтвознавчий погляд щодо візуалізації посилань стародавнього світу сучасному суспільству. Аналіз мистецьких пам’яток української культурної спадщини дозволив визначити загальну спрямованість художньо-проєктної мови візуальних образів та виділити своєрідні етнонаціональні, естетичні та екологічні аспекти, які сприяють сталому розвитку суспільства. Доведено, що становлення візуальної мови та проєктних практик відбувалося у напрямах удосконалення засобів художньої виразності, поглиблення предметних взаємодій, посилення комунікативних процесів видовищно-культового характеру, залучення природних явищ до комунікації, а також організації масових комплексних дійств, спрямованих на відродження української культури. Результати дослідження є важливими для розв’язання проблем глобальної інформаційної перевантаженості середовища та візуального сприйняття шляхом переосмислення традиційних культурно-мистецьких та природних аспектів у сучасній візуальній культурі. \nНаукова новизна полягає в тому, що дослідженням вперше обґрунтовано та виокремлено взаємозв’язки особливостей обміну інформацією за допомогою художніх образів та мистецьких ремесел від давніх часів до сучасності у візуальному предметному середовищі. У роботі вперше зроблено спробу дати загальну характеристику процесів розвитку та становлення візуальної графічної мови комунікативних процесів, підґрунтям яких є інтерпретація культурно-мистецької спадщини. Доведено, що перебіг етнокультурних процесів, які відбувалися на території України з давніх часів до сьогодення, має важливе значення для розуміння витоків комунікативного дизайну. \nПрактична значущість. Представлено аналіз історичного ракурсу динаміки розвитку народної творчості на прикладі народних традицій українського мистецтва, окреслено напрямки їх впровадження у сучасну візуальну культуру. Результати можуть стати основою подальших теоретичних досліджень візуальних комунікацій та застосовуватись практиками під час проєктування та стилізації облаштування сучасного простору, а також як основа для формування системного мислення дизайнерів у наукових дослідженнях та освітньому процесі.","PeriodicalId":40169,"journal":{"name":"Journal of Visual Art and Design","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.1000,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Journal of Visual Art and Design","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.1.9","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"ART","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Метою роботи є дослідження історичного розвитку художньо-графічної мови та візуального сприйняття образів при передачі інформаційних посилань від предків нащадкам, що у сучасному суспільстві стає підґрунтям для формування гармонійної цілісності української візуальної культури.
Методологія. Робота ґрунтується на використанні історико-культурологічного, компаративного, герменевтичного методів, а також методології системного підходу, який дозволяє розглянути візуальні комунікації як цілісне поле взаємодії людини та середовища у контексті здобутків українського мистецтва.
Результати. У дослідженні представлено динаміку розвитку та систематизовано історико-культурний мистецтвознавчий погляд щодо візуалізації посилань стародавнього світу сучасному суспільству. Аналіз мистецьких пам’яток української культурної спадщини дозволив визначити загальну спрямованість художньо-проєктної мови візуальних образів та виділити своєрідні етнонаціональні, естетичні та екологічні аспекти, які сприяють сталому розвитку суспільства. Доведено, що становлення візуальної мови та проєктних практик відбувалося у напрямах удосконалення засобів художньої виразності, поглиблення предметних взаємодій, посилення комунікативних процесів видовищно-культового характеру, залучення природних явищ до комунікації, а також організації масових комплексних дійств, спрямованих на відродження української культури. Результати дослідження є важливими для розв’язання проблем глобальної інформаційної перевантаженості середовища та візуального сприйняття шляхом переосмислення традиційних культурно-мистецьких та природних аспектів у сучасній візуальній культурі.
Наукова новизна полягає в тому, що дослідженням вперше обґрунтовано та виокремлено взаємозв’язки особливостей обміну інформацією за допомогою художніх образів та мистецьких ремесел від давніх часів до сучасності у візуальному предметному середовищі. У роботі вперше зроблено спробу дати загальну характеристику процесів розвитку та становлення візуальної графічної мови комунікативних процесів, підґрунтям яких є інтерпретація культурно-мистецької спадщини. Доведено, що перебіг етнокультурних процесів, які відбувалися на території України з давніх часів до сьогодення, має важливе значення для розуміння витоків комунікативного дизайну.
Практична значущість. Представлено аналіз історичного ракурсу динаміки розвитку народної творчості на прикладі народних традицій українського мистецтва, окреслено напрямки їх впровадження у сучасну візуальну культуру. Результати можуть стати основою подальших теоретичних досліджень візуальних комунікацій та застосовуватись практиками під час проєктування та стилізації облаштування сучасного простору, а також як основа для формування системного мислення дизайнерів у наукових дослідженнях та освітньому процесі.