{"title":"Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами","authors":"О.Д. Ніколаєва","doi":"10.32902/2663-0338-2021-2.1-18","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз. \nМета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки. \nМатеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR. \nРезультати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.","PeriodicalId":13681,"journal":{"name":"Infusion & Chemotherapy","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-07-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Infusion & Chemotherapy","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз.
Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки.
Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR.
Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.