Деформаційні ефекти у кристалах германію діркової провідності

Abstract

На монокристалах p-Ge з питомим опором ρ300K ≈ 16 Ом·см одержано при 300 і 77 K польові залежності коефіцієнта Холла за умов  ||  || [100] і  ||  || [111] (магнітне поле  спрямоване вздовж напрямку [10],  — струм крізь зразок) за різних значень тиску . На зразках обох кристалографічних орієнтацій при 77 K (за відсутності та за наявності тиску) виявлено тонку структуру польових залежностей коефіцієнта Холла, пов’язану з анізотропією зони важких дірок. Виявлено істотне згладжування тонкої структури зі збільшенням тиску. Показано якісно різну поведінку коефіцієнта Холла з тиском у слабких і більш сильних магнітних полях. Одержано залежності питомого опору та поздовжнього магнітоопору з тиском, виміряні за температури рідкого азоту на тих самих зразках двох кристалографічних орієнтацій. Виявлено чітко виражену анізотропію тензоопору і тензо-холл-ефекту як за відсутності, так і за наявності тиску. Встановлено, що основна перебудова деформованої сфери важких дірок вихідного кристала в еліпсоїди відбувається (у зразках обох орієнтацій) в інтервалі X ≤ 0,6÷0,7 ГПа, а в разі подальшого збільшення тиску параметри еліпсоїдів, що утворилися, змінюються відносно слабко. Виявлено у зразках обох кристалографічних орієнтацій відмінність від нуля поздовжнього магнітоопору , а також різко виражену його анізотропію, яка не зникає до найбільших тисків, досягнутих в експерименті. Показано тенденцію до зростання поздовжнього магнітоопору зі збільшенням тиску за умов  ||  || [100] і 77 K.