МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ГІПЕРАМОНІЄМІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ

Abstract

В статті наведені дані щодо частоти виявлення ускладнень, таких як когнітивні порушення, кардіальна автономна нейропатія, діабетична периферична нейропатія, а також наявність стеатозу та фіброзу печінки за умов нормального рівня трансаміназ, у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з гіперамоніємією та впливу альфа-ліпоєвої кислоти на рівень аміаку. Метою нашого дослідження було вивчити частоту неврологічних ускладнень у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та гіперамоніємією та вплив альфа-ліпоєвої кислоти на рівень аміаку. Матеріали та методи. Обстежено 30 (ч/ж: 9/21) хворих на ЦД 2 типу з гіперамоніємією (77,67±11,5 мкмоль/л), середній вік обстежених становив 53,95 ± 2,43 роки, тривалість ЦД 2 типу становила 9,81±1,59 років, ІМТ – 33,26±1,16 кг/м2, рівень глікованого гемоглобіну 7,95 ± 0,33 %. Всім пацієнтам на тлі їх стандартної цукрознижуючої терапії було призначено альфа-ліпоєву кислоту (Діаліпон турбо 50,0 мл) внутрішньовенно крапельно протягом 10 днів. Результати. Було виявлено вірогідний взаємозв’язок між рівнем аміаку та індексом НОМА-IR. Після проведеного лікування отримали вірогідне зниження рівня аміаку від вихідного рівня на 67,78 % та суттєве покращення когнітивних функцій за даними шкали МОСА. Висновки. Інсулінорезистентність є негативним чинником ризику розвитку гіперамоніємії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Альфа-ліпоєва кислота призводить до суттєвого зниження рівнів нейротоксичного аміаку та відновлює когнітивну функцію у хворих на цукровий діабет 2 типу з ураженням печінки різного ступеня.