Стан проблеми інфекційних хвороб з фекально-оральним механізмом передачі на півдні України

Abstract

Мета: встановити причини високого рівня захворюваності на інфекційні хвороби з фекально-оральним механізмом на півдні України. Методи дослідження: епідеміологічного аналізу, описово-аналітичний, вірусологічні, бактеріологічні, серологічні та статистичні. Результати досліджень. При порівняльному вивченні проявів епідемічного процесу групи інфекційних хвороб з фекально-оральним механізмом передачі установлено еволюційні зміни та високий рівень його інтенсивності, як в Україні, так і в регіоні Північно-західного Причорномор’я, до якого відносять Миколаївську, Одеську та Херсонську області. Загалом на території України відбулось зменшення питомої ваги гострих кишкових інфекцій зі встановленим збудником у 1,2 рази, дизентерії –у 3 рази, збільшення – гострих кишкових інфекцій з невстановленим збудником та ротавірусної інфекції у 1,2 та у 1,8 разів відповідно. Відзначено вірогідно вищий (t=13,61; p <0,001) рівень захворюваності на ГКІ серед населення регіону (506,63±29,64) о/оооо у порівнянні із показниками у країні (268,03±11,39) о/оооо. Встановлено виражену тенденцію до спаду захворюваності на шигельоз, як у державі (з 4,31 о/оооо у 2010 р. до 1,97  о/оооо у 2018 р.), так і в регіоні (з 9,02  о/оооо у 2010 р. до 2,39 о/оооо у 2018 р.). У регіоні відзначено тенденцію до зросту захворюваності на сальмонельоз (з 17,60  о/оооо у 2010 р. до 20,28 о/оооо у 2018 р.), та стабільно низький рівень захворюваності на ієрсиніоз, як серед населення України (0,22±0,20)  о/оооо, так і – регіону (0,31±0,04) о/оооо. Відбувався постійний зріст захворюваності на РВІ, як на території країни (з 14,71 о/оооо у 2010 р. до 31,30 о/оооо у 2018 р.), так і регіону (з 20,92 о/оооо у 2010 р. до 36,36 о/оооо у 2018 р.) з двома періодичними підйомами (у 2014 та 2017 рр.). В цей час в Одеській області відбулась зміна домінуючого генотипу ротавірусу (у 2013 р. (G4P[8] – (58,80±4,87)  %, у 2014 р. циркулювали три генетичних варіанти: G2P[4] (32,0±4,59) %, G4P[8] (31,0±4,56) % і G1P[8] (30,1±4,52) %, у 2017 р. домінував G1P[8] (66,7±4,91) %. На вказаній території постійно відбувається  зміна домінуючих геноваріантів ротавірусів: G1P[8], G3P[8] та G4P[8], що супроводжується циклічним (2-3 роки) підйомом захворюваності на РВІ серед дітей до 5 років (r=0,68; р<0,01), що пояснюється  природним формуванням «сприйнятливого прошарку». Висновки. У період 2010-2018 рр. відзначено зростання інтенсивності ЕП ГКІ як в Україні, так і у регіоні Північно-західного Причорномор’я, де питома вага захворюваності склала майже 1/5 частину від загальнодержавної і була достовірно вищою (p<0,001). На прикладі Одеській області показано етіологічну структуру ГКІ зі встановленим збудником, у дітей виявлено «витіснення» патогенних бактерійних збудників умовно-патогенними та ротавірусами.   Комплексний підхід у діагностиці, а також застосування сучасних ПЛР-методів дослідження підвищує ефективність етіологічної діагностики збудників ГКІ. На прикладі регіону показано, що при застосуванні і бактеріологічного методу, і мультиплексної ПЛР етіологію ГКІ розшифрували у (89,78±2,36) % випадків, у тому числі у (18,66±1,74) % зразків були виявлені 2-3 збудники.  Протягом періоду проведення дозорного епідеміологічного нагляду за РВІ на території Одеської області у хворих на ГКІ дітей виявлено 15 різних G[P]-комбінацій ротавірусів, з них чотири основних: G1P[8], G3P[8], G4P[8] та G2P[4]. При домінуванні генотипу G1P[8] епідемічний процес РВІ характеризувався стабільним перебігом, тоді як збільшення питомої частки G4P[8] супроводжувалось вагомим підвищенням його інтенсивності.  Для оптимізації епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами з фекально-оральним механізмом передачі вважаємо за потрібне введення на окремих територіях країни дозорного епідеміологічного нагляду з виділенням індикаторних популяцій (діти, особи похилого віку) та ділянок (територій), зі створенням оснащених референс-центрів.