ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ ТА ЇЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ З КАРДІО-МЕТАБОЛІЧНИМИ ФАКТОРАМИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ З ОЖИРІННЯМ

Abstract

Мета:вивчення взаємозв'язків інсулінорезистентності (ІР) з кардіо-метаболічними факторами у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з абдомінальним ожирінням (АО). Матеріали та методи. В дослідження включено 86 хворих (50 чоловіків і 36 жінок) на есенціальну АГ 1-2-3 ступеня (І-ІІ стадій) з АО I-II ступеня віком від 40 до 59 років. Обстеження хворих проводили з використанням стандартних клінічних, лабораторних та інструментальних методів. ІР визначали шляхом розрахунку індексу НОМА і при значенні даного індексу >2,77 діагностували наявність ІР. Аналіз даних проведений за допомогою статистичної обробки з використанням комп'ютерної програми SPSS 19.0. для Windows XP. Результати. Встановлено, що у переважної більшості хворих на АГ з АО (72%) діагностувалась ІР. Серед хворих на АГ з АО та з ІР в порівнянні з хворими з нормальною чутливістю до інсуліну, виявлені не тільки достовірно більша вираженість ожиріння та частота метаболічних порушень (переддіабета, комбінованої дисліпідемії та знижених рівнів холестерину ліпопротеїнів високої щільності), а й більш важкий перебіг АГ: достовірно більша частота АГ 3 ступеня і ІІ стадії, а також уражень органів-мішеней: гіпертрофії лівого шлуночка, зокрема концентричної, потовщення комплексу інтіма-медія загальних сонних артерій та хронічної хвороби нирок ІІІа стадії. Висновки. Інсулінорезистентність у хворих на АГ з ожирінням є патогенетично вагомим фактором як розвитку і прогресування порушень вуглеводного і ліпідного обмінів, так і артеріальної гіпертензії.