Комплексний аналіз обізнаності військових лікарів з питань діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних синдромів

Abstract

Мета дослідження – визначити обізнаність військових лікарів  щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань. Матеріали та методи. Методом випадкової вибірки проведено анкетне опитування 23 військових лікарів, які працюють в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та Військово-медичному клінічному центрі  центрального регіону. Питання анкети стосувались використання лікарями діагностичних шкал, призначення фармакологічних препаратів та доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій для лікарів загальної практики з цієї проблеми. За результатами дослідження сформована комп’ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. Результати. Результати анкетного опитування засвідчили, що більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР. Визначено, що для корекції психоемоційних розладів військові лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) – 43,5%; гідазепам – 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну). На питання «При яких коморбідних станах Ви призначаєте гідазепам?» – 39,1% лікарів відповіли «при тривозі»; 30,4% – «при порушені сну»; 17,4% – «при нервозності», 4,3% – при депресії, що обґрунтовує необхідність підвищення поінформованості військових лікарів щодо зваженого підходу до призначення гідазепаму. За результатами опитування 91,3% лікарів мають бажання підвищити рівень обізнаності щодо  призначення сучасних антидепресантів лікарем загальної практики, 95,7% лікарів підтримали доцільність розробки сучасних методичних рекомендацій з цієї проблеми. Висновки. Визначено проблемні аспекти щодо участі військових лікарів в наданні медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними, депресивними синдромами, ПТСР та обґрунтовано доцільність розробки методичних рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».