Генезис поняття «простір» та його змістові дефініції

Abstract

Метою дослідження є аналіз термінологічних витоків поняття «простір», який своєю чергою є однією з фундаментальних філософських категорій. Так, поняття простору використовується у повсякденному та науковому житті, що дає змогу дослідити його багатогранність. Звертаючись до етимологічного аналізу, в пошуку знаходяться аналоги простору: אֶרֶץ (ерец/арец) та χωρα (хора), які водночас теж мають подібні значення, розкриваючись для нас як «країна», «земля народу», «народ», «місце праці», «місце взаємодії», «живе місце» тощо. Розгляд представників неоплатонізму допоміг розширити, уточнити та доповнити понятійний апарат дослідження. Так, звернувшись до Плотіна та Прокла ми спостерігаємо сприйняття хори в якості матерії та пустоти, що край суперечить ідеї платонівської хори. Коли Ямвліх не вбачає у хорі просто матерію, не надає їй негативних якостей, а навпаки сповнює її живими властивостями, підпорядкованості порядку Космосу. Простір, позбавлений колись одухотвореності (сповненості), набуває знов життєвих барв. Так, простір розглядається не як фізична матерія, геометрична площина або протяжність, але як певний відповідник стану взаємодії місця та того, що це місце сповнює.