УРАЖЕНІСТЬ КАРІЄСОМ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ

Abstract

На сьогоднішній день відмічається значна поширеність карієсу постійних зубів серед дітей України, що залишається актуальною проблемою як для практикуючих стоматологів, так і для науковців-дослідників. Крім того, привертає увагу також високий рівень поширеності зубощелепних аномалій серед дитячого населення. Багато досліджень свідчать про зв’язок між зубощелепними аномаліями та карієсом зубів, але існують також протилежні твердження, які не підтверджують даного зв’язку. Ці контроверсійні дані підкреслюють потребу у подальших дослідженнях у цьому напрямку. Мета дослідження. Вивчення поширеності та інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 1167 дітей віком 6-16 років середніх навчальних закладів м. Львова. Серед них 743 дитини із ЗЩА (63,67 %) та 424 дитини без ЗЩА (36,33 %). Оцінку ураженості карієсом постійних зубів проводили згідно наступних показників: поширеності (у %) та інтенсивність карієсу (за показником КПВ). Характер прикусу (аномалії положення окремих зубів, аномалії зубних рядів, аномалії прикусу) оцінювали за класифікаціями Енгля Е. (1889) та Калвеліса Д.А. (1957). Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено ураженість карієсом постійних зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. У результаті проведених досліджень встановлено, що у дітей із ортодонтичною патологією поширеність карієсу постійних зубів, в середньому, становить, 79,27±1,49 % при інтенсивності 3,78±0,23 зуба, тоді як у дітей з ортогнатичним прикусом – 58,02±2,40 % та 2,90±0,25 зуба, відповідно. Найбільший приріст інтенсивності карієсу констатовано у дітей із ЗЩА у вікові періоди з 6 до 7 років (у 2,3 рази) та з 11 до 12 років (на 57,40 %). Виявлено, що кількість запломбованих зубів переважає над каріозними на 63,83 % у дітей із ЗЩА, у дітей без ЗЩА на 90,91 %. Високий рівень інтенсивності карієсу постійних зубів корелює з відкритим, перехресним та дистальним прикусами – в усіх зазначених випадках виявлено прямий сильний достовірний зв’язок. Висновки. Отримані дані свідчать, що існує взаємозв’язок поміж наявністю зубощелепних аномалій та карієсу постійних зубів у дітей, а також про необхідність мотивації батьків до збереження стоматологічного здоров’я дітей. Високий рівень карієсу постійних зубів, який виявлено в асоціації з відкритим прикусом, перехресним прикусом та дистальним прикусом, що підтверджується прямим сильним достовірним зв’язком, може свідчити про більшу схильність до карієсу дітей із даними зубощелепними аномаліями та слугувати основою для подальших досліджень.