ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ ПЕРІІМПЛАНТИТУ НА ДІЛЯНКАХ ПРОВЕДЕННЯ СУБАНТРАЛЬНОЇ АУГМЕНТАЦІЇ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Інновації в стоматології Pub Date : 2024-06-05 DOI:10.35220/2523-420x/2024.1.9

О.С. Шпачинський, А. В. Копчак

{"title":"ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ ПЕРІІМПЛАНТИТУ НА ДІЛЯНКАХ ПРОВЕДЕННЯ СУБАНТРАЛЬНОЇ АУГМЕНТАЦІЇ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ","authors":"О.С. Шпачинський, А. В. Копчак","doi":"10.35220/2523-420x/2024.1.9","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета дослідження визначити частоту втрати (дезінтеграції(Д)) дентальних імплантатів у пацієнтів, яким проводили відкритий синусліфтинг (ВС) при дефектах зубних рядів в бокових відділах верхньої щелепи (ВЩ), а також визначити фактори ризику цього ускладнення на основі мультифакторного аналізу та побудови моделей логістичної регресії. Матеріали та методи. В дослідженні прийняло участь 240 пацієнтів, яким було встановлено 517 дентальних імплантатів/дентальна імплантація (ДІ) після ВС (через 6 місяців). Дані, що враховувались: стать, вік, тютюнопаління, час від моменту видалення зубів, причина видалення зубів, сторона та об’єм операції, тип кісткозаміщуючого матеріалу, залишкова висота альвеолярного відростку (ЗВАВ), відновлена висота альвеолярного відростку (ВВАВ), наявність ускладнень на етапах ВС. Статистичний аналіз передбачав визначення факторів пов’язаних із збільшеним ризиком виникнення ускладнень на ранньому та пізньому післяопераційному періоді. Для аналізу зв’язку ризику виникнення П для пацієнтів, яким було встановлено ДІ, були побудовані моделі однофакторної логістичної регресії для кожного фактора, а також мультифакторний аналіз із демострацією ROC-кривих, який розраховували за допомогою програми EZR (v.1.54). Результати дослідження. В дослідження увійшли 240 пацієнтів, яким було встановлено 517 ДІ. Більшість становили жінки – 54 %. Вік хворих від 29-71 (50.7±7,39), 77 пацієнтів (32 %) палили. За кількістю встановлених імплантатів розподіл між сторонами був майже рівномірним (ліва – 51 %, права – 49 %). Причина втрати зубів: (69 %) карієс та його ускладнення, захворювання тканини пародонту (21 %), денто-альвеолярна травма (10 %). ЗВАВ перед проведенням ВС була 1 мм у 80 випадках (26 %), від 1 до 2 мм в 117 випадках (37 %), від 2 до 3 мм в 93 випадках (30 %) та від 3 до 4 мм у 20 випадках (7 %). ВВАВ після введення кістково-заміщуючого матеріалу, безпосередньо перед дентальною імплантацією становила: 6-9 мм на 150 ділянках дентальної імплантації (29 %), 9-12 мм на 367 ділянках дентальної імплантації (71 %). Серед встановлених остеоінтегруючих дентальних імплантатів із різним кроком та шириною різьби, 233 (45 %) імплантатів мали умовно «агресивну» різьбу, а 284 (55 %) – неагресивну. В якості кістковозаміщуючого матеріалу в 278 випадках (89,7 %) застосовували ксеногенні кістково-заміщуючі матеріали із депротеїнізованої бичачої кістки, в інших 32 випадках (10,3 %) – аутологічні кісткові блоки. Серед 310 процедур ВС, ускладнення розвинулись у 17 хворих (7 %) у 21 оперованому синусі. У 9 випадках (3 %), несприятливий перебіг запальних процесів призводив до повної втрати кісткового трансплантату і необхідності проведення ВС повторно із відповідним відтермінуванням комплексної реабілітації. ДІ в ділянці Р2 (другого премоляра) в 101 випадку (20 %), М1 (першого моляра) 353 випадки (68 %), М2 (другого моляра) у 63 випадках (12 %). Всі імплантати навантажували за традиційним двоетапним протоколом через 6 місяців від встановлення. Відторгнення/дезінтеграцію дентальних імплантатів в ранньому післяопераційному періоді або після їх навантаження (встановлення протетичних конструкцій) спостерігали у 32 пацієнтів (13 %), із загальною кількістю Д – 43 (8 %). Висновки. Запропоновані нами, на основі урахування поєднаного впливу цих факторів ризику (р<0,05), модель логістичної регресії для прогнозування імовірності втрати імплантату у пацієнтів дослідженої категорії свідчить про наявність дуже сильного зв’язку AUC = 0,84 (95 % ВІ 0,78-0,91) результуючої із факторними ознаками і може бути використана при плануванні лікувальних заходів у пацієнтів із дефектами зубних рядів в дистальних відділах ВЩ.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"56 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-06-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Інновації в стоматології","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2024.1.9","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}

引用次数: 0

Abstract

Мета дослідження визначити частоту втрати (дезінтеграції(Д)) дентальних імплантатів у пацієнтів, яким проводили відкритий синусліфтинг (ВС) при дефектах зубних рядів в бокових відділах верхньої щелепи (ВЩ), а також визначити фактори ризику цього ускладнення на основі мультифакторного аналізу та побудови моделей логістичної регресії. Матеріали та методи. В дослідженні прийняло участь 240 пацієнтів, яким було встановлено 517 дентальних імплантатів/дентальна імплантація (ДІ) після ВС (через 6 місяців). Дані, що враховувались: стать, вік, тютюнопаління, час від моменту видалення зубів, причина видалення зубів, сторона та об’єм операції, тип кісткозаміщуючого матеріалу, залишкова висота альвеолярного відростку (ЗВАВ), відновлена висота альвеолярного відростку (ВВАВ), наявність ускладнень на етапах ВС. Статистичний аналіз передбачав визначення факторів пов’язаних із збільшеним ризиком виникнення ускладнень на ранньому та пізньому післяопераційному періоді. Для аналізу зв’язку ризику виникнення П для пацієнтів, яким було встановлено ДІ, були побудовані моделі однофакторної логістичної регресії для кожного фактора, а також мультифакторний аналіз із демострацією ROC-кривих, який розраховували за допомогою програми EZR (v.1.54). Результати дослідження. В дослідження увійшли 240 пацієнтів, яким було встановлено 517 ДІ. Більшість становили жінки – 54 %. Вік хворих від 29-71 (50.7±7,39), 77 пацієнтів (32 %) палили. За кількістю встановлених імплантатів розподіл між сторонами був майже рівномірним (ліва – 51 %, права – 49 %). Причина втрати зубів: (69 %) карієс та його ускладнення, захворювання тканини пародонту (21 %), денто-альвеолярна травма (10 %). ЗВАВ перед проведенням ВС була 1 мм у 80 випадках (26 %), від 1 до 2 мм в 117 випадках (37 %), від 2 до 3 мм в 93 випадках (30 %) та від 3 до 4 мм у 20 випадках (7 %). ВВАВ після введення кістково-заміщуючого матеріалу, безпосередньо перед дентальною імплантацією становила: 6-9 мм на 150 ділянках дентальної імплантації (29 %), 9-12 мм на 367 ділянках дентальної імплантації (71 %). Серед встановлених остеоінтегруючих дентальних імплантатів із різним кроком та шириною різьби, 233 (45 %) імплантатів мали умовно «агресивну» різьбу, а 284 (55 %) – неагресивну. В якості кістковозаміщуючого матеріалу в 278 випадках (89,7 %) застосовували ксеногенні кістково-заміщуючі матеріали із депротеїнізованої бичачої кістки, в інших 32 випадках (10,3 %) – аутологічні кісткові блоки. Серед 310 процедур ВС, ускладнення розвинулись у 17 хворих (7 %) у 21 оперованому синусі. У 9 випадках (3 %), несприятливий перебіг запальних процесів призводив до повної втрати кісткового трансплантату і необхідності проведення ВС повторно із відповідним відтермінуванням комплексної реабілітації. ДІ в ділянці Р2 (другого премоляра) в 101 випадку (20 %), М1 (першого моляра) 353 випадки (68 %), М2 (другого моляра) у 63 випадках (12 %). Всі імплантати навантажували за традиційним двоетапним протоколом через 6 місяців від встановлення. Відторгнення/дезінтеграцію дентальних імплантатів в ранньому післяопераційному періоді або після їх навантаження (встановлення протетичних конструкцій) спостерігали у 32 пацієнтів (13 %), із загальною кількістю Д – 43 (8 %). Висновки. Запропоновані нами, на основі урахування поєднаного впливу цих факторів ризику (р<0,05), модель логістичної регресії для прогнозування імовірності втрати імплантату у пацієнтів дослідженої категорії свідчить про наявність дуже сильного зв’язку AUC = 0,84 (95 % ВІ 0,78-0,91) результуючої із факторними ознаками і може бути використана при плануванні лікувальних заходів у пацієнтів із дефектами зубних рядів в дистальних відділах ВЩ.

查看原文本刊更多论文

预测上颚骨下隆起区种植体周围炎的风险

本研究的目的是确定因上颌骨外侧（LM）牙列缺损而接受开放式上颌窦提升术（OS）的患者种植体脱落（崩解（D））的频率，并根据多变量分析和逻辑回归模型的构建确定导致这一并发症的风险因素。材料和方法。研究涉及 240 名患者，他们在 VS（6 个月）后接受了 517 次牙科植入物/牙科植入（DI）。考虑的数据包括：性别、年龄、吸烟情况、拔牙时间、拔牙原因、手术侧和手术量、骨替代材料类型、残留牙槽嵴高度（RARH）、恢复牙槽嵴高度（RARH）以及 VS 阶段的并发症。统计分析旨在确定与术后早期和晚期并发症风险增加相关的因素。为了分析诊断为 DI 的患者 P 风险之间的关系，针对每个因素建立了单变量逻辑回归模型，并使用 EZR 软件（v.1.54）计算 ROC 曲线，进行多变量分析。研究结果研究共纳入 240 名患者，517 个 CIs。大多数患者为女性（54%）。患者年龄在 29-71 岁之间（50.7±7.39），77 名患者（32%）吸烟。从植入的种植体数量来看，两侧的分布基本均衡（左侧 51%，右侧 49%）。牙齿脱落的原因：龋齿及其并发症（69%）、牙周组织疾病（21%）、牙槽外伤（10%）。种植前的间隙为 1 毫米的有 80 例（26%），1 至 2 毫米的有 117 例（37%），2 至 3 毫米的有 93 例（30%），3 至 4 毫米的有 20 例（7%）。在牙科植入物植入前立即使用骨替代材料后，VVAB 为6-9毫米的有150例（29%），9-12毫米的有367例（71%）。在已安装的具有不同螺距和螺纹宽度的骨结合种植体中，233 个（45%）种植体具有条件性 "侵蚀性 "螺纹，284 个（55%）种植体具有非侵蚀性螺纹。有 278 个病例（89.7%）使用脱蛋白牛骨制成的异种骨替代材料作为骨替代材料，其余 32 个病例（10.3%）使用自体骨块。在 310 例手术中，有 17 名患者（7%）在 21 个手术窦中出现了并发症。在 9 例患者（3%）中，炎症过程的不利发展导致植骨完全丧失，需要反复进行人工鼻窦成形术，从而延误了全面康复。P2（第二前磨牙）区域的 DI 有 101 例（20%），M1（第一磨牙）区域的 DI 有 353 例（68%），M2（第二磨牙）区域的 DI 有 63 例（12%）。所有种植体均在植入 6 个月后按照传统的两阶段方案进行植入。在术后早期或植入后（植入修复结构），有 32 例患者（13%）观察到种植体排斥/崩解现象，Ds 共 43 例（8%）。结论。我们根据这些风险因素的综合影响（P < 0.05）提出了预测所研究类别患者种植体脱落概率的逻辑回归模型，结果表明该模型与因素特征的关联性非常强，AUC = 0.84 (95 % CI 0.78-0.91)，可用于规划颞下颌关节远端牙列缺损患者的治疗措施。

本文章由计算机程序翻译，如有差异，请以英文原文为准。

求助全文

约1分钟内获得全文求助全文

来源期刊

Інновації в стоматології

自引率

0.00%

发文量