ОЦІНКА ОБ`ЄМУ АУТОТРАНСПЛАНТАТУ ПІСЛЯ КІСТКОВОЇ ПЛАСТИКИ АЛЬВЕОЛЯРНОГО ВІДРОСТКА У ДІТЕЙ З НЕЗРОЩЕННЯМ ВЕРХНЬОЇ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ

Abstract

Мета дослідження. Кісткова пластика альвеолярного відростка є невід’ємним етапом в реабілітації дітей з вродженим незрощенням губи та піднебіння. Згодом кістковий трансплантат зазнає морфологічні та морфометричні зміни, які суттєво впливають на якість відновленого дефекту. Метою даного дослідження було оцінити зміни об’єму новоутвореної кістки після кісткової пластики альвеолярного відростка різним видом аутотрансплантату. Методи дослідження. Порівняльне дослідження включає ретроспективний аналіз мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ) 29 дітей від 8-17 років з 34 вродженими незрощеннями альвеолярного відростка (24-однобічні та 5-двобічні незрощення). Використовували аутотрансплантат із симфізу нижньої щелепи (І група, n = 15) та великогомілкової кістки (ІІ група, n = 19). Аналіз показників об’єму робили за сканами МСКТ до, через 6 міс. та 1 рік після кісткової пластики альвеолярного відростка. Результати дослідження та їх обговорення. Середній об’єм новоутвореної кісткової тканини у дітей І групи через 6 міс. становив 287,8 ± 82,0 мм3 (72,0 % ± 10,8), а через рік після кісткової пластики – 280,5 ± 81,8 мм3 (71,0 % ± 10,8) від об’єму дефекту. За останні шість місяців спостерігалось зменшення кількості новоутвореної кістки на 1 % (p=0,002). Середній об’єм новоутвореної кісткової тканини у дітей ІІ групи змінювався від 711,9 ± 86,1 мм3 (78,8 % ± 4,2) через 6 місяців до 622,4 ± 74,6 мм3 (68,9 % ± 3,7) через 1 рік. Водночас, заповнення дефекту за останні півроку зменшилось на 9,9 % (p<0,001). Втрата об’єму кісткової тканини у відсотковому еквіваленті між І та ІІ групами за останні 6 місяців виявилась статистично значимою (р=0,008). Висновки. Наприкінці першого року між показниками об’єму новоутвореної кістки в обох групах істотної різниці не виявлено. Репаративні процеси та формування кісткового містка аутотрансплантата симфізу нижньої щелепи відбуваються швидше протягом перших шести місяців після трансплантації. Протягом наступного півріччя процес кісткоутворення стабілізується. Репаративні процеси в новоутвореній кістці з аутотрансплантата великогомілкової кістки відбуваються повільніше протягом року після кісткової пластики.