Об’єкт, предмет і місце метаідеалізму в теорії розвитку мистецтва

Abstract

Дослідження присвячене визначенню відношення до об’єкта і предмета як точки кристалізації авторського художнього стилю – метаідеалізму. За актуалізації періодизації розвитку картини у відношенні до предмета Олександра Богомазова розроблено модель умоглядного конструювання синтетичного предмета, котрий поєднує всі три історично сформовані відношення: несвідомого наближення до предмета, свідомого наближення до предмета, свідомого віддалення від предмета. Такий синтетичний предмет визначено як результат необхідності відображення складної ідеї й основи художнього образу, втіленого в мистецькому об’єкті як у моделі. Аргументовано використання підходів і низки художніх методів для створення художнього образу на основі синтетичного предмета. Показано використання метамодерністського підходу, що дає змогу виокремити художні методи. Зокрема, метод кристалізації форми з творчості художників-кубістів, метод вільних асоціацій із психоаналізу і поєднання їх в межах єдиного авторського стилю. Акцентовано увагу на використанні наукового підходу, що дав змогу впорядкувати складне знання в єдину систему та залучити мову науки до діалогу між художником і глядачем. Унаочнено практику відображення синтетичного предмета в художньому творі на прикладі створення композиції «Перша вчителька». Установлено, що, зображуючи синтетичний предмет, котрий втілює складну ідею, постає потреба у формуванні системи підходів і художніх методів. Також конкретизовано значення системи підходів і художніх методів в авторському художньому стилі. Зазначена система постає як знакова система мови мистецтва, що побудована на модерністській і постмодерністській мистецькій спадщині. Визначена подібність знакової системи мови мистецтва до того, як у класичних мистецьких стилях послуговувалися методами репрезентації предмета. Відповідно окреслено питання визнання класичного мистецтва модерну.