{"title":"ПАРАТЕКСТУАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ РОМАНА ІВАНИЧУКА «МАЛЬВИ»","authors":"Oksana Nazarenko","doi":"10.32782/bsps-2024.4.12","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"До паратекстуальних елементів історичного роману «Мальви» уналежнюємо заголовок, епіграфи до розділів, примітки та коментарі, епілог, післямову, позначення дати й місця написання твору. Метою дослідження є аналіз паратекстуальних елементів як структурного компонента, навколо-текстового середовища історичної прози Романа Іваничука «Мальви». Для досягнення поставленої мети вирішено конкретні завдання: проаналізовано текст твору з огляду на наявність у ньому паратекстуальних елементів; охарактеризовано всі компоненти паратексту та простежено особливості їх інтерпретації; визначено та обґрунтовано особливості та типи структурних змін та запозиченого тексту; встановлено та проаналізовано текст-джерело, визначено типологію та функції цитат епіграфів, проаналізовано лексичні та екстралінгвістичні коментарі та примітки до історичного роману. У статті обґрунтовано вибір автором заголовка-символа до історичного роману, оскільки квіти мальви – це трагічний символ українського народу. Наголошено, що домінантною функцією заголовка є номінативна, тому що він виступає ініціальним елементом тексту, проте є своєрідним ключем для розуміння його сюжету. Епіграфи до кожного розділу автор добирав з українських народних пісень, з творів Т. Шевченка, Сааді, Авіценни, Рудакі, Біблії, з сур Корану, цитат з хадісів. Коментар і примітки як післятекстовий комплекс передають інформацію двох типів: лінгвістичну – скеровану на тлумачення та переклад слів, виразів; екстралінгвістичну – тлумачаться невідомі явища, події, історичні факти, біографічні дані історичних осіб, подаються авторські зауваження щодо описаних подій. Деталізовано специфіку використання післямови, де автор представив епілог та есей під назвою «Як я шукав свої «Мальви». Епілог репрезентований короткими діалогами між персонажами твору на різні теми та уривками з листів історичних осіб. В есеї викладено індивідуальні думки та авторські міркування у вигляді фрагментів-пригод, які не пов’язані між собою, але допомагають читачеві глибше зрозуміти зміст тексту.","PeriodicalId":120913,"journal":{"name":"Причорноморські філологічні студії","volume":"124 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-05-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Причорноморські філологічні студії","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/bsps-2024.4.12","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
До паратекстуальних елементів історичного роману «Мальви» уналежнюємо заголовок, епіграфи до розділів, примітки та коментарі, епілог, післямову, позначення дати й місця написання твору. Метою дослідження є аналіз паратекстуальних елементів як структурного компонента, навколо-текстового середовища історичної прози Романа Іваничука «Мальви». Для досягнення поставленої мети вирішено конкретні завдання: проаналізовано текст твору з огляду на наявність у ньому паратекстуальних елементів; охарактеризовано всі компоненти паратексту та простежено особливості їх інтерпретації; визначено та обґрунтовано особливості та типи структурних змін та запозиченого тексту; встановлено та проаналізовано текст-джерело, визначено типологію та функції цитат епіграфів, проаналізовано лексичні та екстралінгвістичні коментарі та примітки до історичного роману. У статті обґрунтовано вибір автором заголовка-символа до історичного роману, оскільки квіти мальви – це трагічний символ українського народу. Наголошено, що домінантною функцією заголовка є номінативна, тому що він виступає ініціальним елементом тексту, проте є своєрідним ключем для розуміння його сюжету. Епіграфи до кожного розділу автор добирав з українських народних пісень, з творів Т. Шевченка, Сааді, Авіценни, Рудакі, Біблії, з сур Корану, цитат з хадісів. Коментар і примітки як післятекстовий комплекс передають інформацію двох типів: лінгвістичну – скеровану на тлумачення та переклад слів, виразів; екстралінгвістичну – тлумачаться невідомі явища, події, історичні факти, біографічні дані історичних осіб, подаються авторські зауваження щодо описаних подій. Деталізовано специфіку використання післямови, де автор представив епілог та есей під назвою «Як я шукав свої «Мальви». Епілог репрезентований короткими діалогами між персонажами твору на різні теми та уривками з листів історичних осіб. В есеї викладено індивідуальні думки та авторські міркування у вигляді фрагментів-пригод, які не пов’язані між собою, але допомагають читачеві глибше зрозуміти зміст тексту.