ЛІНГВАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ ЕКРАНІЗАЦІЇ (2005) РОМАНУ ДЖ. ОСТІН «ГОРДІСТЬ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ»

Abstract

Представлена робота присвячена дослідженню кореляційних зв’язків між вербальними засобами кодування сюжету роману Джейн Остін «Гордість та упередження» в авторській версії та його відображенням засобами кіно. Роман «Гордість та упередження» Дж. Остін (1797) був написаний 225 років тому. Він пройшов вісім кіноадаптацій: у 1938, 1940, 1952, 1958, 1967, 1980, 1995 і 2005 рр. і послужив основою для сучасного жіночого роману Х. Філдінг «Щоденник Бріджет Джонс». Майже протягом усієї історії кінематографа і дотепер серед мистецтвознавців, зокрема кінознавців, широко поширена точка зору, що екранізація є своєрідним «перекладом» із мови літератури мовою кіно. Проведений аналіз цього явища дає змогу припустити, що екранізація будь-якого літературного твору є новим видом художньої творчості, який виник у ХХ ст. і потребує власного детального дослідження. Екранізація літературного твору як особливий вияв специфічних міжтекстових зв’язків є жанром, що знаходиться у центрі уваги фахівців різних галузей: культурологів, кінознавців, а також літературознавців, оскільки є одним із прийомів рецепції вербального тексту. Основна мета роботи – установити вербальні та невербальні відмінності в організації художньої роботи автора та візуального ряду і вербальних послідовностей фільму. Представлене дослідження базується на ретельному вивченні 30 хвилин фільму, що дорівнює 15 розділам роману. Автор показує, що заміна авторського тексту малюнком у кіноверсії, з одного боку, а також наближення персонажного діалогу ХІХ ст. до сучасного розмовного стилю – з іншого, сприяє кращому сприйняттю глядачем сюжету роману й модернізує класичний твір загалом. Таким чином, оточення героїв виглядає як романтична ностальгія за минулим, а самі герої стають близькими та зрозумілими глядачеві.