ОЦІНКА ПОШИРЕНОСТІ ПОРУШЕННЯ ОСТЕОІНТЕГРАЦІЇ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ У РАННІЙ ПЕРІОД НА ОСНОВІ ДОСЛІДЖУВАНИХ ВИБІРОК РІЗНОГО РОЗМІРУ

Abstract

Мета дослідження. Оцінити поширеність випадків ранньої втрати дентальних імплантатів по причині порушення їх остеоінтеграції шляхом стратифікації цільових показників у структурі досліджуваних вибірок різної чисельності. Матеріали та методи. З метою формування досліджуваної вибірки дентальних імплантатів достатнього обсягу було зібрано дані від 10 лікарів-стоматологів, які спеціалізуються на проведенні процедури дентальної імплантації, щодо загальної кількості встановлених дентальних імплантатів, загальної кількості проімплантованих стоматологічних пацієнтів та клінічно-зареєстрованих випадків втрати інтраосальних опор у ранній період спостереження (протягом 1 року після встановлення). Додатково проводився аналіз тих випадків втрати дентальних імплантатів у ранній період, які характеризувались наявністю результатів рентгенологічних досліджень, проведених на момент реєстрації клінічних ознак порушення остеоінтеграції імплантату, згідно із записами медичної документації, з метою виявлення особливостей рентгенологічних змін кісткової тканини в області компрометованих інтраосальних опор. Наукова новизна. Загальна поширеність втрати дентальних імплантатів у ранній період спостереження складала 4,60% (143 зареєстровані випадки серед 3106 встановлених імплантатів), при цьому середня поширеність ранньої втрати імплантатів серед досліджуваних вибірок різного розміру сягала 5,58±1,33%. Найчастіше випадки порушення остеоінтеграції дентальних імплантатів (45 випадків з 94 відповідно задокументованих, 47,87%) були ідентифіковані за ознаками рухомості інтраосальних опор на другому етапі реабілітації під час відкручування гвинта-заглушки та фіксації формувача ясен, які при цьому не було асоційовані з больовими відчуттями, чи виділеннями з периімплантатної області. Лише на 8 двомірних знімках (12,5%) з 64 не вдалось верифікувати чітких ознак змін кісткової тканини в периімплантатній області, за якими можна було б припустити порушення остеоінтеграції дентальних імплантатів. Висновки. На основі проведеного аналізу вибірок дентальних імплантатів різної чисельної було відмічено, що зростання абсолютної кількості випадків ранньої їх втрати асоційовано із збільшенням кількості встановлених імплантатів в цілому, хоча відносна поширеність даного ускладнення була практично аналогічною у структурі вибірок різного розміру. У 65,73% клінічних випадків втрати дентальних імплантатів у ранній період спостереження такі були належним чином задокументовані у стоматологічних картах хворих, і в 61,54% такі також були підтверджені даними рентгенологічних методів обстеження.