ПУНКТУАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕДАЧІ ГРАМАТИЧНОЇ КОГЕЗІЇ В ПЕРЕКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ ТЕКСТІВ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Abstract

Когезія як структурно-граматичний різновид зв’язності тексту є однією з основних ознак лінгвістики тексту. Традиційно виокремлюють чотири способи реалізації граматичної когезії – кореферентність, субституція, еліпсис та парцеляція. Проте граматична зв’язність тексту забезпечується й пунктуаційними знаками, адже пунктуація – це і система одиниць, що слугує засобом зв’язності частин тексту. Використовуючи описовий (фіксування максимально вичерпних відомостей про об’єкт) і зіставний (опис мови через її системне порівняння з іншою мовою) методи, у статті проаналізовано особливості відтворення у пунктуації як засобу передачі граматичної когезії у перекладі роману Юрія Винничука «Танго смерті», здійснений Майклом Найданом і Ольгою Титаренко. Простежуються два способи передачі засобів когезії у разі зіставлення двох текстів – збереження засобів і їх трансформація. Для максимального наближення тексту перекладу до оригіналу не тільки на формальному рівні, а й на сприйняттєвому, перекладач може трансформувати засоби когезії, мотивуючись як відмінностями в граматичних системах обох мов, так і власним баченням тексту. У статті використовується чотирирівнева класифікація способів перекладацьких трансформацій: перестановка, заміна, додавання й опущення. Найбільш уживаним способом трансформацій є заміна пунктуаційних знаків. Найчастіше перекладач замінює пунктуаційні знаки задля «спрощення» тексту і поділу великих речень на менші. Також задля створення драматичного ефекту і максимального впливу на читача часто сурядні сполуки розділяються крапкою з комою, щоб показати на письмі довші паузи. Основна функція перекладача – не просто відтворити ідеї автора, а й відобразити спосіб їх втілення у тексті, передати образність оригіналу, його зв’язність і цілісність. Саме пунктуаційні знаки є провідником до правильного прочитання написаного й передачі авторської картини світу.