{"title":"ПУНКТУАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕДАЧІ ГРАМАТИЧНОЇ КОГЕЗІЇ В ПЕРЕКЛАДАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ ТЕКСТІВ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ","authors":"Ольга Мазур","doi":"10.32782/folium/2023.3.14","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Когезія як структурно-граматичний різновид зв’язності тексту є однією з основних ознак лінгвістики тексту. Традиційно виокремлюють чотири способи реалізації граматичної когезії – кореферентність, субституція, еліпсис та парцеляція. Проте граматична зв’язність тексту забезпечується й пунктуаційними знаками, адже пунктуація – це і система одиниць, що слугує засобом зв’язності частин тексту. Використовуючи описовий (фіксування максимально вичерпних відомостей про об’єкт) і зіставний (опис мови через її системне порівняння з іншою мовою) методи, у статті проаналізовано особливості відтворення у пунктуації як засобу передачі граматичної когезії у перекладі роману Юрія Винничука «Танго смерті», здійснений Майклом Найданом і Ольгою Титаренко. Простежуються два способи передачі засобів когезії у разі зіставлення двох текстів – збереження засобів і їх трансформація. Для максимального наближення тексту перекладу до оригіналу не тільки на формальному рівні, а й на сприйняттєвому, перекладач може трансформувати засоби когезії, мотивуючись як відмінностями в граматичних системах обох мов, так і власним баченням тексту. У статті використовується чотирирівнева класифікація способів перекладацьких трансформацій: перестановка, заміна, додавання й опущення. Найбільш уживаним способом трансформацій є заміна пунктуаційних знаків. Найчастіше перекладач замінює пунктуаційні знаки задля «спрощення» тексту і поділу великих речень на менші. Також задля створення драматичного ефекту і максимального впливу на читача часто сурядні сполуки розділяються крапкою з комою, щоб показати на письмі довші паузи. Основна функція перекладача – не просто відтворити ідеї автора, а й відобразити спосіб їх втілення у тексті, передати образність оригіналу, його зв’язність і цілісність. Саме пунктуаційні знаки є провідником до правильного прочитання написаного й передачі авторської картини світу.","PeriodicalId":479807,"journal":{"name":"FOLIUM","volume":"127 8","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-11-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"FOLIUM","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/folium/2023.3.14","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Когезія як структурно-граматичний різновид зв’язності тексту є однією з основних ознак лінгвістики тексту. Традиційно виокремлюють чотири способи реалізації граматичної когезії – кореферентність, субституція, еліпсис та парцеляція. Проте граматична зв’язність тексту забезпечується й пунктуаційними знаками, адже пунктуація – це і система одиниць, що слугує засобом зв’язності частин тексту. Використовуючи описовий (фіксування максимально вичерпних відомостей про об’єкт) і зіставний (опис мови через її системне порівняння з іншою мовою) методи, у статті проаналізовано особливості відтворення у пунктуації як засобу передачі граматичної когезії у перекладі роману Юрія Винничука «Танго смерті», здійснений Майклом Найданом і Ольгою Титаренко. Простежуються два способи передачі засобів когезії у разі зіставлення двох текстів – збереження засобів і їх трансформація. Для максимального наближення тексту перекладу до оригіналу не тільки на формальному рівні, а й на сприйняттєвому, перекладач може трансформувати засоби когезії, мотивуючись як відмінностями в граматичних системах обох мов, так і власним баченням тексту. У статті використовується чотирирівнева класифікація способів перекладацьких трансформацій: перестановка, заміна, додавання й опущення. Найбільш уживаним способом трансформацій є заміна пунктуаційних знаків. Найчастіше перекладач замінює пунктуаційні знаки задля «спрощення» тексту і поділу великих речень на менші. Також задля створення драматичного ефекту і максимального впливу на читача часто сурядні сполуки розділяються крапкою з комою, щоб показати на письмі довші паузи. Основна функція перекладача – не просто відтворити ідеї автора, а й відобразити спосіб їх втілення у тексті, передати образність оригіналу, його зв’язність і цілісність. Саме пунктуаційні знаки є провідником до правильного прочитання написаного й передачі авторської картини світу.