“М’ЯКА СИЛА” УКРАЇНИ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

Abstract

Мета роботи – історіографічний аналіз питання “м’якої сили” України, з’ясування напрямів, особливостей, проблем та перспектив дослідження цієї теми. Методологія роботи базується на поєднанні теоретичних положень концепції американського вченого Дж. Ная та історичного підходу. В дослідженні застосовано широке розуміння історіографії як сукупності наукових праць, присвячених певній проблемі. Наукова новизна: вперше здійснено широкий історіографічний аналіз питання української “м’якої сили”, з’ясовано напрями, особливості, проблеми та перспективи дослідження цієї теми. Висновки. Можна виділити три головні напрями досліджень “м’якої сили” України: 1) загальні питання (складові компоненти, проблеми, можливості тощо); 2) українська “soft power” в окремих державах; 3) іміджевий аспект теми. Сьогодні “м’яка сила” України найбільш вивчена в семи країнах: Польщі, Румунії, Молдові, Грузії, Росії, Білорусі та Казахстані. Дослідження цього спрямування спираються на досить ґрунтовно розроблену методологію, чого не можна сказати про два інші аспекти (за винятком сили економічного іміджу). Нехтування теоретико-методологічними основами призвело до певних недоліків у дослідженнях української “м’якої сили”, які проявляються у: 1) підміні предмета дослідження, зокрема ототожненні “м’якої сили” зі співробітництвом; 2) застосуванні у назві роботи терміна “м’яка сила” без подальшого його використання в самому дослідженні; 3) відсутності єдиного підходу щодо інструментарію “soft power”; 4) довільному оперуванні терміном “стратегія “м’якої сили” України”, який не зафіксований у жодному нормативному документі; 5) ототожненні “м’якої сили” з економічними санкціями проти країни-агресора, які є проявом “жорсткої сили”. Зазначені недоліки так чи інакше пов’язані з невизначеністю предмета дослідження, його нечіткими рамками. Крім того, суттєво ускладнює роботу брак нормативно-правового забезпечення політики “м’якої сили” України, її державної стратегії, а також тривала відсутність спеціальних інституцій для її ефективного просування. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення “м’якої сили” України, у, крім згаданих семи державах, також в інших країнах, спираючись на теоретико-методологічні напрацювання світової науки із зазначеної проблематики. Ключові слова: “м’яка сила”, Україна, історіографія, зовнішня політика, міжнароднівідносини.