ІСТОРІОГРАФІЯ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В УКРАЇНІ

Abstract

Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу історіографії становлення державної системи охорони пам’яток культурної спадщини України. Наукова новизна. У статті розглядаються й аналізуються особливості охорони українських пам’яток культурної спадщини. Здійснено огляд пам’яткоохоронного законодавства і принципів державного управління. Виокремлено національні особливості виявлення, дослідження, обліку, охорони, збереження та використання пам’яток культурної спадщини в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити особливості у сфері охорони культурної спадщини України. Висновки та пропозиції автора. Сьогодні у світі відпрацьований досить дієвий механізм зі збереження культурної спадщини. Велика роль, безумовно, належить міжнародним пам’яткоохоронним організаціям, проте основна робота щодо охорони пам’яток належить все-таки національним органам охорони культурної спадщини конкретних держав, що ми бачимо на прикладі України. Вивчення останніх публікацій показало, що питання становлення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини (наявність значної кількості законодавчих актів) і популяризації діяльності міжнародних організацій (реалізація міжнародного права) лише частково демонструють особливості здійснення процесів охорони пам’яток та регулювання у сфері охорони культурної спадщини. Потребували посиленої уваги комплексні дослідження форм і методів збереження культурної спадщини, механізму їх практичної реалізації відповідними державними, науковими, громадськими інституціями, питання оновлення змісту майнових і фінансових відносин щодо державної підтримки неприбуткової сфери культурної галузі. Незважаючи на розробленість проблематики з охорони культурної спадщини вітчизняними і зарубіжними науковцями у зазначених напрямах, малодослідженим залишається комплекс дій з охорони пам’яток культурної спадщини. Аналіз чинного законодавства і наукових праць, їх висновки й здобуті результати стали теоретико-методологічним підґрунтям нашої роботи, допомігши з’ясувати, що в умовах розбудови незалежної Української держави і пов’язаних із нею процесів пробудження національної самосвідомості та духовного відродження українського народу, ставлення до культурної спадщини набуває особливого значення. Проте попри численні напрацювання науковців питання механізмів охорони пам'яток культурної спадщини та регулювання пам'яткоохоронної справи залишаються недостатньо висвітленими. На сьогодні розвиток сфери охорони культурної спадщини вимагає постійної уваги, стимулювання і значного якісного поліпшення. Ключові слова: охорона культурної спадщини, об’єкт культурної спадщини, пам’ятка,державна система охорони пам’яток.