АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БРЕНДАМИ КОМПАНІЙ: СУЧАСНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ БРЕНДАМИ

Abstract

В статті представлено результати дослідження зарубіжного досвіду формування бренду, наведено аналізування моделей ефективного управління та захисту прав інтелектуальної власності на нього. Проведено аналіз зарубіжного досвіду ефективного управління брендами компаній та сучасні моделі бренд-менеджменту. Так, іноземний досвід успішного бренд-менеджменту представлений у розрізі двох моделей: англо-американської або західної та японської або східної. Виокремлення цих двох моделей є логічними відмінностями у макроекономічному розвитку та традиціями управління – американської і японської. Доведено, що не зважаючи на досить варіативний ряд міжнародних нормативно-правових актів, в міжнародному праві відсутніми є єдинні умови-критеріїв використання бренда з метою збереження на нього виключних прав; відсутність уніфікованих методів оцінки схожості брендів. Проаналізовано загальну стратегію бренду, групову, товарну, цінову, стратегію ідентифікації бренду та стратегію комунікацій бренду та відповідно обгрунтовано провідні інноваційнні стратегії брендингу. Встановлено, що на протидію агресивного та перенасиченого різноманітними товарами й послугами ринкового середовища за сучасних умов свого розвитку управлінці та правники різноманітних компаній активно шукають нові шляхи, методи, способи, технології та розробляють на їх основі інноваційні конкурентні моделі, постійно адаптуючись до змін і, навіть, стимулюючи такі зміни. Відтак наявність унікальних активів і переваг компанії сприяє закріпленню її позицій на ринку. Аби виграти боротьбу підприємств-виробників за споживача, привернути його увагу саме до продукту конкретного бізнесу все більше зусиль докладається у сфері розробки та ефективного застосування одного з таких активів – бренду. Виявлено, що відповідно до новітньої концепції інноваційного брендингу – бренд-лідерства – головною метою моделей бренд-менеджменту виступає розвиток та зростання вартості основного нематеріального активу організації – капіталу бренда, який визначається вартістю бренда.