Ускладнений рак шлунка як проблема ургентної хірургії

Abstract

Мета роботи: вивчення безпосередніх результатів надання ургентної хірургічної допомоги пацієнтам з ускладненим раком шлунка. Матеріали і методи. Проаналізовано 47 карт стаціонарних хворих, яких проліковано в клініці хірургії, пластичної хірургії та ендоскопії ФПДО ЛНМУ імені Данила Галицького (база – відділення № 2 центру хірургії КНП 1 ТМО м. Львова) за період з квітня 2020 до вересня 2022 р. Серед пацієнтів переважали чоловіки – 31 хворий (66 %), старші 60 років (35 хворих – 75 %). Результати досліджень та їх обговорення. Основною причиною госпіталізації в ургентному порядку була шлункова кровотеча (20 пацієнтів – 43 %). Медикаментну терапію успішно проведено у 12 (60 %) пацієнтів. У решти (8 хворих – 40 %) довелося використати методи ендоскопічної зупинки кровотечі, зокрема, аргоноплазмову коагуляцію. У 9 пацієнтів онкопроцес проявлявся ознаками стенозу виходу зі шлунка. Після тривалої передопераційної підготовки у 4 хворих застосовано операційне лікування – субтотальну резекцію шлунка. Решті пацієнтів (5), яким встановлено IV стадію онкологічного процесу, для ліквідації стенозу виконано ендоскопічне стентування. Двом пацієнтам, яких госпіталізовано з ознаками дифузного перитоніту внаслідок перфорації раку шлунка, виконано зашивання перфораційного отвору із тампонадою пасмом великого сальника. Загалом, із 31 пацієнта, госпіталізованого у стаціонар з ускладненим раком шлунка, прооперовано 7 (хірургічна активність – 22,6 %). Виконано наступні операційні втручання: гастректомія з D2-лімфодисекцією – 1 (з приводу кровотечі); радикальна субтотальна резекція – 3 (з приводу стенозу); паліативна субтотальна резекція – 1 (з приводу стенозу); зашивання перфорації – 2. Після зашивання перфорації раку шлунка помер один пацієнт, внаслідок неспроможності швів та формування шлункової нориці. Післяопераційна летальність склала 14,3 %. Ускладнення раку шлунка розподілено на специфічні (стосуються власне наявного онкопроцесу – кровотеча, стеноз, перфорація) та неспецифічні, які виникають виключно при дисемінації процесу незалежно від його первинної локалізації.