{"title":"CHILD-CENTERED APPROACH TO TEACHING AS A HOLISTIC CATEGORY","authors":"T. Konovalenko, Rutkovsky","doi":"10.33842/22195203/2021/25/16/20","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Resume: Анотація: Аннотация: The article is devoted to the theoretical principles of childcentered education as it is discussed abroad. The issue is analysed as a holistic category. Reconceptualists and poststructuralists increasingly criticize child-centered pedagogy as being overly reliant on outmoded notions of (developmentally appropriate) practices. Reconceptualists believe that developmental theories should be critically examined cross culturally, whereas poststructuralists work from a social perspective to reconstruct views of a child based on his or her multiple meaning making and discourse. This article shows that the tenor of following a child’s lead is a product of three paradigms (childcenteredness, reconceptualism and poststructuralism) and differences in the scopes of understanding of a child and his or her acts of inquiry. Incorporating these paradigms can develop child-centeredness with an expanded scope of view–from the micro layer of schooling to the meso layer of community and to the macro layer of societyand by exacting acts of applying, revising and restructuring. Such a synthesis would result in a deeper understanding of a child’s optimal learning and in a broadening of the purpose of pedagogy at the macrosocial level. Коноваленко Тетяна, Рутковський Максим. Дитиноцентрований підхід до навчання як цілісна категорія. Статтю присвячено аналізу обговорення теоретичних засад дитиноцентрованого навчання з погляду закордонних учених. Проблему проаналізовано як цілісну категорію. Показано, що концептуалісти та постструктуралісти все частіше критикують орієнтовану на дитину педагогіку, оскільки вона надмірно покладається на застарілі уявлення про розвивальну практичну діяльність. Реконцептуалісти вважають, що теорії розвитку слід критично досліджувати міжкультурно, тоді як постструктуралісти розглядають це з соціальної позиції, щоб реконструювати погляди на дитиноцентрованість на основі її численних значень та дискурсу. У статті доведено, що принцип дитиноцентрованості є продуктом трьох парадигм (орієнтованість на дитину, реконцептуалізм та постструктуралізм) і відмінностей у розумінні дитини та її поведінки. Урахування цих парадигм може розвинути орієнтованість на дитину з більш широких позицій – від мікрошару шкільного навчання до мезошару громади та макрорівня суспільства, застосовуючи для цього перегляд і реструктуризацію. Такий синтез сприятиме глибшому розумінню оптимального навчання дитини та розширенню цілей педагогіки на макросоціальному рівні. Коноваленко Татьяна, Рутковский Максим. Личностно ориентированное обучение детей как целостная категория. Статья посвящена анализу обсуждения теоретических основ личностно ориентированного обучения детей с точки зрения зарубежных ученых. Проблема анализируется как целостная категория. Показано, что реконцептуалисты и постструктуралисты все чаще критикуют ориентированную на ребенка педагогику, поскольку она чрезмерно полагается на устаревшие представления о развивающей практической деятельности. Реконцептуалисты считают, что теорию развития следует критически исследовать межкультурно, тогда как постструктуралисты рассматривают это с социальной точки зрения, чтобы реконструировать взгляды на личностно-ориентированное обучение детей на основе его многочисленных значений и дискурса. В статье доказывается, что принцип личностно ориентированного обучения детей является продуктом трех парадигм (ориентированность на ребенка, реконцептуализм и постструктурализм) и различий в понимании ребенка и его поведения. Учет этих парадигм может развить ориентированность на ребенка с более широких позиций – от микросистемы школьного обучения до мезосистемы общины и макроуровня общества, используя для этого пересмотр и реструктуризацию. Такой синтез будет способствовать более глубокому пониманию оптимального обучения ребенка и расширению целей педагогики на макросоциальном уровне.","PeriodicalId":212675,"journal":{"name":"Scientific Bulletin Melitopol State Pedagogical","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-02-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Scientific Bulletin Melitopol State Pedagogical","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33842/22195203/2021/25/16/20","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Resume: Анотація: Аннотация: The article is devoted to the theoretical principles of childcentered education as it is discussed abroad. The issue is analysed as a holistic category. Reconceptualists and poststructuralists increasingly criticize child-centered pedagogy as being overly reliant on outmoded notions of (developmentally appropriate) practices. Reconceptualists believe that developmental theories should be critically examined cross culturally, whereas poststructuralists work from a social perspective to reconstruct views of a child based on his or her multiple meaning making and discourse. This article shows that the tenor of following a child’s lead is a product of three paradigms (childcenteredness, reconceptualism and poststructuralism) and differences in the scopes of understanding of a child and his or her acts of inquiry. Incorporating these paradigms can develop child-centeredness with an expanded scope of view–from the micro layer of schooling to the meso layer of community and to the macro layer of societyand by exacting acts of applying, revising and restructuring. Such a synthesis would result in a deeper understanding of a child’s optimal learning and in a broadening of the purpose of pedagogy at the macrosocial level. Коноваленко Тетяна, Рутковський Максим. Дитиноцентрований підхід до навчання як цілісна категорія. Статтю присвячено аналізу обговорення теоретичних засад дитиноцентрованого навчання з погляду закордонних учених. Проблему проаналізовано як цілісну категорію. Показано, що концептуалісти та постструктуралісти все частіше критикують орієнтовану на дитину педагогіку, оскільки вона надмірно покладається на застарілі уявлення про розвивальну практичну діяльність. Реконцептуалісти вважають, що теорії розвитку слід критично досліджувати міжкультурно, тоді як постструктуралісти розглядають це з соціальної позиції, щоб реконструювати погляди на дитиноцентрованість на основі її численних значень та дискурсу. У статті доведено, що принцип дитиноцентрованості є продуктом трьох парадигм (орієнтованість на дитину, реконцептуалізм та постструктуралізм) і відмінностей у розумінні дитини та її поведінки. Урахування цих парадигм може розвинути орієнтованість на дитину з більш широких позицій – від мікрошару шкільного навчання до мезошару громади та макрорівня суспільства, застосовуючи для цього перегляд і реструктуризацію. Такий синтез сприятиме глибшому розумінню оптимального навчання дитини та розширенню цілей педагогіки на макросоціальному рівні. Коноваленко Татьяна, Рутковский Максим. Личностно ориентированное обучение детей как целостная категория. Статья посвящена анализу обсуждения теоретических основ личностно ориентированного обучения детей с точки зрения зарубежных ученых. Проблема анализируется как целостная категория. Показано, что реконцептуалисты и постструктуралисты все чаще критикуют ориентированную на ребенка педагогику, поскольку она чрезмерно полагается на устаревшие представления о развивающей практической деятельности. Реконцептуалисты считают, что теорию развития следует критически исследовать межкультурно, тогда как постструктуралисты рассматривают это с социальной точки зрения, чтобы реконструировать взгляды на личностно-ориентированное обучение детей на основе его многочисленных значений и дискурса. В статье доказывается, что принцип личностно ориентированного обучения детей является продуктом трех парадигм (ориентированность на ребенка, реконцептуализм и постструктурализм) и различий в понимании ребенка и его поведения. Учет этих парадигм может развить ориентированность на ребенка с более широких позиций – от микросистемы школьного обучения до мезосистемы общины и макроуровня общества, используя для этого пересмотр и реструктуризацию. Такой синтез будет способствовать более глубокому пониманию оптимального обучения ребенка и расширению целей педагогики на макросоциальном уровне.