ЕТІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, КЛІНІЧНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕСКВАМАТИВНОГО ГІНГІВІТУ

Abstract

Десквамативний гінгівіт характеризується підвищеною десквамацією епітелію, внаслідок чого окремі ділянки ясен набувають яскраво-червоного кольору («поліровані ясна»), та може бути проявом деяких дерматозів з аутоімунним компонентом. Мета дослідження. Вивчення етіологічних факторів і уточнення критеріїв діагностики десквамативного гінгівіту. Методи дослідження. Обстежено 42 хворих, з яких 7 чоловіків і 35 жінок, віком 19-68 років з десквамативним гінгівітом. Проведено клінічні, рентгенологічні та імунологічні дослідження. Результати. Встановлено, що тільки у 5 пацієнтів молодого віку десквамативний гінгівіт протікав як самостійне захворювання пародонта, а у 37 хворих (88,1%) – на тлі генералізованого пародонтиту різного ступеня. Десквамативний гінгівіт діагностовано у 19 жінок у постменопаузальному періоді (45,2%), у 11 пацієнтів (26,2%) із дерматозами з аутоімунним компонентом (червоний плоский лишай – 6, пемфігоїд слизової оболонки порожнини рота – 2, вульгарна пухирчатка – 1, склеродермія – 1, червоний вовчак – 1), у 6 пацієнтів (14,3%) з цукровим діабетом, у 3 хворих (7,1%) з гіпотиреозом, у 7 пацієнтів (16,7%) з алергічними реакціями (контактний гінгівостоматит). Підвищення імунорегуляторного індексу CD4/CD8 (2,87±0,24) і високий вміст низькомолекулярних циркулюючих імунних комплексів у крові жінок постменопаузального віку з десквамативним гінгівітом вказує на високу ймовірність у них аутоімунного синдрому. Висновки. Основними етіологічними факторами десквамативного гінгівіту є ендокринні порушення (гіпоестрогенемія, гіпотиреоз, цукровий діабет) і дерматози з аутоімунним компонентом. При наявності клінічних ознак десквамативного гінгівіту необхідне імунологічне дослідження для підтвердження або виключення системної аутоімунної патології та патоморфологічне дослідження біоптатів уражених ясен.