РОЗВИТОК МЕДІАОСВІТИ У США І КАНАДІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Abstract

У статті розкрито вплив розвитку цифрових технологій  на стан медіаосвіти у США та Канаді, висвітлено їх переваги і недоліки, доведено, що їхня інтеграція сприяє    ефективному провадженню медіаосвіти; відображено сутність медіаосвіти в глобалізаційно-інформаційних умовах та визначено основні напрями медіаосвіти для різних освітніх ланок; здійснено аналіз діяльності громадських медіаосвітніх організацій у досліджуваних країнах. Зважаючи на те, що медіатехнології значно диверсифікувалися до уваги бралися тенденції та моделі використання медіазасобів. Безумовно, роль медіа є надзвичайно важливим, оскільки вони впливають на формування точки зору користувачів з багатьох питань, однак все ж таки вплив медіа не є необмеженим. В галузі медіазасобів відбуваються радикальні зміни. Інтернет-користувачі, які володіють відповідними уміннями й навичками, здатні продукувати різноманітні публікації, здійснювати саморедагування, пошуки, взаємодію та ін. Вони мають в своєму арсеналі інструменти, що дозволяють їм створювати власні креативні та інформативні середовища. На нинішньому етапі розвитку медіазасобів це вже не є проста систематизація, зберігання та поширення знань. Цифрові технології привели до стрімкої появи надзвичайно великого обсягу знань, який називають «вибухом» (Study on the Current Trend, с. 4). Тому результатом медіаосвіти стає глобалізація знань, а в перспективі – створення знаннєвого суспільства. Сутність медіаосвіти у сучасних умовах багатьма науковцями розглядається як розвиток певних умінь і навичок: аналіз, синтез, класифікація, індукція, дедукція, абстракція. Медіаосвіту важко звести до єдиного знаменника, але спробуємо  виокремити її тематичні напрями на сучасному етапі: залучення молоді; підготовка педагогічного персоналу; підтримка батьків; політика; доказова база. Важливим є заохочувати молодь та інших представників суспільства до відкриття нових і креативних шляхів використання цифрових технологій (блоггінг, веб-дизайн, графічний дизайн, аудіо, відео, цифрові фото та їх редагування) для вираження своїх емоцій, почуттів, думок, спілкування, розвитку медіа навичок та формування суспільства (Digital Literacy Project, 2018). Користь  таких програм не можна не оцінити, адже вони охоплюють різні питання медіаосвіти, зокрема недостовірність інформації, право інтелектуальної власності, плагіат, шахрайство, інтернет-безпека. Проте їх найбільшим здобутком є розвиток креативних навичок молоді та формування єдності демократичного суспільства. Також переважна більшість медіаосвітніх зусиль у США і Канаді спрямована на підготовку і навчання, розвиток медіаосвітніх умінь та навичок учителів й розроблення медіаосвітніх навчальних планів. Важливим є те, що медіаосвітні програми спрямовані на підтримку мережі педагогів, котрі впроваджують медіаосвіту, для того, щоб поділитися своїм досвідом, найкращими практиками, організувати конференції та методичні семінари. Починаючи з 1970-х рр., ЮНЕСКО займається популяризацією медіаосвіти, як одним із пріоритетних напрямів своєї діяльності, та фінансує дослідження з медіаосвіти. Її медіаосвітня діяльність знайшла своє відображення у дослідницьких звітах, навчальних планах, політичних ініціативах різних країн. Зокрема, уряди країн активізували свою політику у галузі медіаосвіти, прийняли відповідні нормативно-інструктивні документи, що регламентують реалізацію медіаосвітніх програм в їхніх державах. У США і Канаді  ініціаторами законопроектів стали громадські організації, професійні асоціації педагогів, бібліотекарів, журналістів та ін. Отже, медіаосвіта у сучасних глобалізаційно-інформаційних умовах є складним, багатоаспектним явищем, яке важко звести до єдиного знаменника. Водночас, вона швидко змінюється у відповідь на появу нових технологічних інформаційно-комунікаційних засобів, оперативно реагує на вимоги часу, поповнюючи, розширюючи та поглиблюючи свою сутність.