КОРУПЦІЙНІСТЬ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН РІВНЯ РЕАЛЬНОЇ ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Abstract

У статті досліджено корупційність кадрової політики у сфері публічно-правових відносин рівня реальної загрози національній безпеці. Визначено, що корупційна кадрова політика у сфері публічно-правових відносин формує реальну загрозу для національної безпеки тоді, коли рівень детермінованих нею викривлень сягає більше чверті від загального обсягу цих відносин. Цей показник на рівні двох третин означає критичну потребу у допомозі з відновлення доброчесності від націй, які зберегли себе вільними від корупції. Недоброчесна кадрова політика являє собою проблему, для вирішення якої потрібна сукупність правових норм рівня щонайменше окремого інституту чи підгалузі права. Суміжні правові регулятори знаходимо в межах правового інституту протидії конфлікту інтересу. Встановлено, що саме на зв’язки доброчесної кадрової політики із процедурами запобігання і врегулювання конфлікту інтересів вказує чинна антикорупційна стратегія України. Наголошено, що корупційна кадрова політика суттєво вичерпує зміст конфлікту інтересів в частині втрати ефективності внаслідок наймання працівників не за професійними ознаками. Хоча саме і тільки на ці якості є публічний запит, що і складає в даному випадку суть публічного інтересу. Викривлення кадрової політики полягає у тому, що таке наймання відбувається за непрофесійними чинниками, які складають приватний інтерес, що суперечить публічному інтересу. Це зумовлює організаційну дисфункцію правових відносин, зокрема у сфері забезпечення публічного інтересу. При цьому приватний інтерес особи, яка провадить корупційну кадрову політику переслідує отримання грошей і/або задоволення інших власних потреб. Мотивом такої особи стають спорідненість, товаришування, дружба з тією особою, яку вона призначає чи обирає. Онтологія цієї мотивації може знаходитись також в інших особистих і/або матеріальних причинах. Відзначено, що приватний інтерес особи, яку призначають чи обирають на посаду, тобто в інтересах якої здійснюється корумпована кадрова політика, полягає в обійманні бажаної посади та вигоди, яка із цим пов’язана (престижу, визнання, влади тощо).