До питання про ефективність радіослова в Україні 1926–1932 років

Abstract

У статті розглянуто таке явище в історії українського національного інформаційного радіомовлення, як радіогазети. З’явившись у другій половині 20-х рр. ХХ ст., вони стали прообразом регулярного мовлення, становлення радіо як одного із засобів масової комунікації. Звернуто увагу на той факт, що ці найперші форми звернення до слухацької аудиторії, насамперед, задовольняли її потреби в забезпеченні вагомою суспільно-політичною інформацією, спричиняли результативну дію на слухачів, сприяли засвоєнню ними тогочасних соціальних цінностей. Наголошується на тім, що результативність мовленого в етері слова при його зверненні до масової аудиторії є однією із форм ефективності радіожурналістики. Окрему увагу присвячено започаткуванню інтерактивності мовлення радіогазет, що дістало розвиток у подальші роки й заклало підвалини для повноцінного інтерактивного мовлення ХХІ ст. Доведено, що завдяки активному залученню абсолютно всіх категорій і прошарків населення до оприлюднення критики та до простого прослуховування радіогазет влада встановлювала зворотний зв’язок із широкою аудиторією. Цьому слугувало чітке наповнення змістової частини радіогазет — йдеться про наявність матеріалів і програм різних типів мовлення, використання широкої жанрової палітри, розмаїта тематична спрямованість контенту задля задоволення інформаційних потреб різних категорій населення, розширення виховної функції радіогазет тощо. Простежуються чіткі паралелі між діяльністю радянської ідеологічної машини та тотальним контролем за радіомовленням На прикладі функціонування радіогазет здійснено спробу виокремити механізми досягнення ефективності радіослова в Україні.