Не просто, приятеля чи, одногрупника, яким мені, випало багато, спілкуватися, саме друга, щирого й надійного, Ця втрата, була неочікуваною, звістка про, неї виглядала, абсурдною, помилковою, А усвідомлення, що це, дійсно сталося, економічному дискурсі, на матеріалі, жанру ток-шоу, був Іван, Васильович Сойко, який дуже, пишався своїм, учнем. На кафедрі, германської філології, та перекладу, Богдан Ігоревич, продовжував працювати
{"title":"BOHDAN MALENKYI: A FRIEND, A RESEARCHER, A TEACHER AND A BRIGHT MAN","authors":"Не просто, приятеля чи, одногрупника, яким мені, випало багато, спілкуватися, саме друга, щирого й надійного, Ця втрата, була неочікуваною, звістка про, неї виглядала, абсурдною, помилковою, А усвідомлення, що це, дійсно сталося, економічному дискурсі, на матеріалі, жанру ток-шоу, був Іван, Васильович Сойко, який дуже, пишався своїм, учнем. На кафедрі, германської філології, та перекладу, Богдан Ігоревич, продовжував працювати","doi":"10.17721/2520-6397.2019.1.03","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"28 листопада, коли помер Богдан Ігорович Маленький, я втратила друга. Не просто приятеля чи одногрупника, з яким мені випало багато спілкуватися, а саме друга, щирого й надійного. Ця втрата була неочікуваною, звістка про неї виглядала абсурдною, помилковою. А усвідомлення, що це дійсно сталося, викликало відчуття порожнечі, адже друзі в нашому житті займають місце, яке належить лише їм, і ніхто інший заступити його не може. Упевнена, що відчуття несправедливості того, що сталося, мала не лише я. Воно відчувалося в словах колег, у їхній реакції на страшну звістку, у тому, як всі з подивом питали один одного, як це могло трапитися. Богдан Ігорович був надзвичайно обдарованою людиною, перспективним молодим вченимгерманістом і талановитим викладачем, якого любили студенти. Його смерть стала не лише невиправною особистою втратою для його близьких, друзів і колег, а й, напевно, втратою для германістики України та Німеччини, адже всі вбачали в ньому великий науковий потенціал. Але розуміння цього прийшло пізніше, коли повернулася здатність розмірковувати про цю подію. Першою думкою було: «Я втратила друга». Богдан Ігорович Маленький закінчив відділення германської філології в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Попри те, що німецьку мову він вчив, як то кажуть, «з нуля», вже на третьому курсі він отримав стипендію на цілий семестр навчання в Німеччині. Майже всі етапи його професійного становлення проходили на моїх очах. Ми разом вступили до Інституту філології на германістику й навчалися в одній академічній групі протягом чотирьох курсів бакалаврату. Перший рік магістратури Богдан Ігорович вчився одночасно в Лейпцигу та в Києві. З різницею в один рік він закінчив магістратуру в Київському","PeriodicalId":443655,"journal":{"name":"Linguistic and Conceptual Views of the World","volume":"60 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Linguistic and Conceptual Views of the World","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.17721/2520-6397.2019.1.03","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
28 листопада, коли помер Богдан Ігорович Маленький, я втратила друга. Не просто приятеля чи одногрупника, з яким мені випало багато спілкуватися, а саме друга, щирого й надійного. Ця втрата була неочікуваною, звістка про неї виглядала абсурдною, помилковою. А усвідомлення, що це дійсно сталося, викликало відчуття порожнечі, адже друзі в нашому житті займають місце, яке належить лише їм, і ніхто інший заступити його не може. Упевнена, що відчуття несправедливості того, що сталося, мала не лише я. Воно відчувалося в словах колег, у їхній реакції на страшну звістку, у тому, як всі з подивом питали один одного, як це могло трапитися. Богдан Ігорович був надзвичайно обдарованою людиною, перспективним молодим вченимгерманістом і талановитим викладачем, якого любили студенти. Його смерть стала не лише невиправною особистою втратою для його близьких, друзів і колег, а й, напевно, втратою для германістики України та Німеччини, адже всі вбачали в ньому великий науковий потенціал. Але розуміння цього прийшло пізніше, коли повернулася здатність розмірковувати про цю подію. Першою думкою було: «Я втратила друга». Богдан Ігорович Маленький закінчив відділення германської філології в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Попри те, що німецьку мову він вчив, як то кажуть, «з нуля», вже на третьому курсі він отримав стипендію на цілий семестр навчання в Німеччині. Майже всі етапи його професійного становлення проходили на моїх очах. Ми разом вступили до Інституту філології на германістику й навчалися в одній академічній групі протягом чотирьох курсів бакалаврату. Перший рік магістратури Богдан Ігорович вчився одночасно в Лейпцигу та в Києві. З різницею в один рік він закінчив магістратуру в Київському
求助内容：
应助结果提醒方式：
京公网安备 11010802042870号
