МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА – ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ПЕДАГОГІЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І КУЛЬТУРИ

Abstract

У статті викладено загальну характеристику взаємодії музеїв і закладів освіти; проаналізовано її основні напрями і зміст; розкрито особливості комунікації в системі «музей – заклад освіти». Схарактеризовано музейний простір, в якому відбувається музеальна дія, спрямована на передавання суспільству цінностей матеріальної і духовної культури. Виявлено, що реалізація суспільної місії музеїв, освітньо-виховних завдань просвітницької діяльності різнопрофільних музеїв (історичних, літературних, краєзнавчих, археологічних, зоологічних, геологічних, мистецтвознав-чих, музичних, природничих та ін.) забезпечується на основі постійного оновлення змісту, форм і методів педагогічно-просвітницької взаємодії музейних й освітніх інституцій. Це потребує забезпечення науково обґрунтованої фахової підготовки музейних педагогів у закладах вищої педагогічної освіти. Доведено, що активне навчання студентів методиці проведення занять у музейному середовищі, розкриття їх специфіки, формування умінь проводити їх у формі ділової гри, дискусії, діалогу, добирати інноваційні методи, засоби, прийоми, розвивати творчу активність з допомогою музейного культурного ресурсу, суб’єктність, критичне мислення сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх педагогів. Для продуктивної взаємодії в умовах формального та неформального навчання доцільно здійснювати відбір і структурування матеріалу для проведення музейних уроків та інших занять з урахуванням дидактичних вимог до організації. Обґрунтовано положення щодо педагогічної взаємодії музеїв і освітніх інституцій, ефективність якої залежить від особистості вчителя, який має вмотивовувати учнів до пізнання музейних артефактів, «занурення» у сучасне музейне середовище.