ВІДСТРОЧЕНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРНАЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИКА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ

Abstract

У статті наведена характеристика програми формування інтернальності як чинника готовності майбутніх психологів до особистісно- професійного саморозвитку та розкриті результати відстроченої оцінки її ефективності. Надано стислий огляд досвіду формування інтернальності та готовності до саморозвитку майбутніх психологів. Акцентовано недостатню розробленість питання оцінки віддалених у часі результатів психологічного впливу. На підставі теоретичного аналізу підходів до здійснення психологічного моніторингу в закладах вищої освіти відстрочену оцінку ефективності програми визначено як таку, що здійснюється через достатній проміжок часу та фіксує наявність або відсутність стійких позитивних ефектів її впровадження. Розкрито особливості авторської програми підвищення готовності майбутніх психологів до особистісно-професійного саморозвитку шляхом формування їх інтернальності. Наведено результати емпіричного дослідження, в процесі якого здійснено зіставлення трьох наборів даних щодо рівнів інтернальності та готовності студентів-психологів до особистісно-професійного саморозвитку: до формувального експерименту, після формувального експерименту, через 3 роки після формувального експерименту. В експериментальній групі отримані дані засвідчили виражену позитивну динаміку відносної кількості студентів з високим рівнем інтернальності не тільки протягом реалізації програми, а й через 3 роки після її завершення. Зафіксовано тенденцію до збільшення відсотку студентів з середнім, до зниження – з низьким рівнями інтернальності. У результаті порівняння замірів готовності майбутніх психологів до особистісно-професійного саморозвитку з’ясовано, що в експериментальній групі найбільшою мірою виражена тенденція до постійного зниження частки студентів з низьким рівнем цієї властивості. Меншою мірою виражена позитивна динаміка частки студентів з середнім та високим рівнями готовності до саморозвитку. За допомогою t-критерія Стьюдента доведено значущу різницю між рівнями обох досліджуваних властивостей в експериментальній та контрольній групах. Продовження позитивних змін інтернальності та готовності до особистісно-професійного саморозвитку членів експериментальної групи після закінчення занять свідчить про достатню стійкість ефектів впровадженої програми та дозволяють дати позитивну відстрочену оцінку її ефективності.