Аналіз показників планіметрії рани при використанні різних методів впливу на рановий процес в експерименті

Abstract

Мета роботи: проаналізувати показники планіметрії у щурів при різних методах впливу на рановий процес окремо при венозній та діабетичній етіології. Матеріали і методи. Робота виконана на 57 білих статевозрілих щурах обох статей вихідною масою (220±12) г. Тварин розділено на 6 груп, яким моделювали рани площею 400 мм2 окремо за діабетичної етіології та венозної етіології. Цукровий діабет 1 типу моделювали внутрішньовенним введенням алоксану (15 мг/кг), підтверджували через 14 діб шляхом оцінки глікемії (більше 12 ммоль/л). Венозну гіпертензію моделювали шляхом перев’язування стегнової вени нижче пахової зв’язки. Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі перебігу ранового процесу за цукрового діабету встановлено, що перебіг повільніший, ніж при венозній етіології, найкращі результати отримано при використанні дебридменту із ін’єкціями в рану плазми збагаченої тромбоцитами. Так, на 14-ту добу площа рани у третій групі була найменша і у 2 рази менша порівняно з початковою площею, в 1,1 раза менша, ніж у групі, де використовували лише дебридмент рани та у 1,3 раза менша у групі з використанням класичної методики впливу на рановий процес. При венозній патології на 14-ту добу у шостій групі була найменша площа рани, яка зменшилась на 70,8 % ( з 400 до (117±8,2) мм2) порівняно з початковими даними, на 33,6 % ( з (176±11,6) до (117±8,2) мм2), ніж у п’ятій групі, на 47,6 % ( з (223±8,7) до (117±8,2) мм2) менше, ніж у четвертій групі і на 41,8 % ( з (201±10,2) до (117±8,2) мм2), ніж у аналогічній групі при діабеті.