СЕМАНТИКА ОБРАЗУ СТАРОСТІ У СПРИЙМАННІ ОСІБ ДОРОСЛОГО ВІКУ

Abstract

Метою даної статті передбачено виявлення особливостей інтегральної цілісності (архітектоніки) образу старості в уявленні представників дорослого віку (від 20 до 90 років). Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства та декларування міжнародною спільнотою намірів подолання ексклюзії та нерівності людей старшого віку. Емпіричне дослідження уявлень респондентів щодо змістових ознак образу старості здійснювалося шляхом скерованого асоціативного експерименту та контент-аналізу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціату. За результатами дослідження було виокремлено три групи смислових маркерів образу старості (фізіологічний, соціокультурний та психологічний) в уявленнях респондентів. Подальший статистичний аналіз отриманих даних доводить, що архітектоніка образу старості в уявленнях представників різних вікових груп суттєво різниться: у ранньому дорослому віці респонденти більш концентруються на фізіологічних маркерах старіння, представники віку середньої дорослості переймаються передусім соціальною незахищеністю та фінансовими обмеженнями людей похилого віку; більш адаптовані до статусу людини похилого віку представники геронтологічної групи являють найбільш конгруентний образ старості, що інтегрує у своїй структурі біологічні, соціокультурні та психологічні маркери старіння.