«ЩОДЕННИК» ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ НОТАТКИ

Abstract

Розглянуто лінгвоперсонологічні особливості щоденникових записів державного і політичного діяча України, письменника Володимира Винниченка, автокомунікативну спрямованість його тексту, елітарну спроможність мовної особистості автора відбивати складні суспільні процеси, невід’ємні від проблематики приватного життя. Визначальними рисами письменницького ідіостилю стають публіцистичність, полемічність, філософічність, підвищена емоційність, художнє світовідчуття. Ключовими внутрішніми словами композиційного призначення стає Україна та найменування, що входять у відповідне поняттєво-смислове поле. Мовностилістична єдність наративу досягається індивідуалізованими характеристиками манери письма, відтворенням центробіжних психосоматичних параметрів особи автора, опосередкованим впливом художнього мовомислення. У прагматичному вимірі тексти Винниченкових записників, з одного боку, відтворюють утверджену в персонології щоденникову генологію з урахуванням постаті письменника, з другого боку, відбивають різностильову структуру текстів, що репрезентують авторську лінгвопоетичну несхожість з іншими діаристами. В щоденникових записах представлені, зокрема, описи довкілля з орієнтацією на україноцентричне сприймання природи в часи еміграції, звернення до роздумів щодо ментального типу українців, їхніх етнокультурних традицій. Відокремлені в записах нотатки з приводу творчих задумів письменника, виконані як драматургійні ремарки, короткі описи змісту майбутніх п’єс. Записи з особистого життя набувають форм інтимізованого мовлення, витримані в ракурсі стриманого вираження почуттів і переживань зі сфери особистісного життя. Функційно-семантичний аналіз Винниченкових записників засвідчує високу мовленнєву культуру, мистецький хист, своєрідні риси ідіостилю письменника.