Дистанційне навчання студентів в умовах війни: латентна сила метанавичок

Abstract

Автор зазначає, що у кожного своє бачення світу, ситуації, сприйняття себе в ньому. Сучасна історія України пишеться на передовій, в окопах, підвалах, на студентській віртуальній парі, в машинах волонтерів, в апараті Президента України на щоранкових брифінгах та виступах перед народом. Майже півтора місяця спротиву, боротьби, мужності й перемог місцевого значення – на фронті, в тилу, в дистанційних класах для навчання. Так, навчання, бо скоро велика перемога, а державі потрібні розумні й сильні  молоді люди для відбудови країни. Наголошується, що після пандемії дистанційне навчання  пройшло апробацію, але в умовах війни придбало нові особливості. Як освітній тренд у світі, дистанційне навчання закріплене низкою державних документів. Навчання – процес безупинний. Активне навчання та навчальні стратегії  - політика навчальних закладів на майбутнє, бо треба навчити вчитися учнів і студентів, яким доведеться змінити не одну професію через її неактуальність або незатребуваність. Разом із тим головна мета дистанційного навчання під час війни – не засвоєння нових знань, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей та студентів. Від вчителя й викладача залежить, як він зможе розкрити в учнях потенціал до розвитку метанавичок, які мають латентну силу, вплив на особистість. Автор наполягає, що треба перебудувати методику викладання багатьох дисциплін, а це означає не готовність, а безумовне вміння викладача вже сьогодні нести знання студентам у потрібному руслі – розвитку метанавичок, або універсальних навичок. Пропонуються рекомендації щодо застосування дистанційного інструментарію та методів навчання.