МІЖНАРОДНА РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНІ

Abstract

У статті наголошується, що досвід західних країн показав, що ефективна регуляторна діяльність з боку державних органів неможлива без обов’язкового залучення громадян та неурядових організацій до планування, контролю й коригуванню регуляторних актів. Проведена адаптація національного законодавства до цих норм з часом повинна забезпечити перманентне покращення якості прийняття рішень в сфері господарських відносин між суб’єктами бізнесу й адміністративними органами та сприяти зростанню ролі громадськості у розвитку місцевого самоврядування. Доведено, що позитивна динаміка в цьому напрямку не дає уявлення про реальний стан справ, в порівнянні з іншими високо розвинутими країнами світу. Саме тому, актуальним науковим завданням є дослідження інструментарію міжнародних порівнянь, що на основі багатофакторного аналізу дозволяють з’ясувати місце країни у світі, її сильні та слабкі сторони, а також напрямки основних зусиль. Розглянуто методику Світового банку міждержавних порівнянь «Global Indicators of Regulatory Governance», GIRG. Доведено, що міждержавний індекс GIRG визначає ефективність регуляторної діяльності в переважній більшості країн світу за процесним підходом. Тобто, до розрахунку береться дотримання всіх необхідних процедур комунікації з громадськістю. Однак, недоліком даного індексу є те, що він не оцінює якість цих комунікацій в кожному окремому випадку. Зазначено, що узагальнення результатів експертних опитувань Світовий Банк виконує за п’ятьма напрямками, кожний з яких оцінюється від 0 до 1. Глобальний індикатор ефективності державної регуляторної політики розраховується як сума цих складових, де більшому значенню відповідає кращий результат. Даний розрахунок біло розглянуто на прикладі України. Багатофакторний порівняльний аналіз, що враховував кожний напрямок оцінки за критерієм мінімальної відстані, показав, що Україна знаходиться в одному кластері з такими спорідненими країнами, як: Об’єднані Арабські Емірати, Мадагаскар, Індонезія, Уганда та Албанія. Всі вони, за винятком ОАЕ, відрізняються низьким рівнем економічного розвитку. Було з’ясовано, що правові норми діючого законодавства не завжди виконуються належним чином. Зокрема, відсутні реальні громадські обговорення регуляторних ініціатив влади, які заміщуються роз’яснювальною роботою й не мають довіри у суспільства. Також експерти відмічають, що практика перспективного планування до сих пір не є загальноприйнятою серед органів державної влади, які наділені регуляторними функціями.